Бідацьтво, -ва, с. Бѣдность. Довше моє бідацтво, ніж його багацтво.
Відшивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відшити, -шию, -єш, гл. Отрабатывать, отработать шитьемъ. Сестра моя, сестро, де ти чого брала? Чи ти одшивала, чи ти одпрядала?
Мо́нька, -ки, ж. Ум. отъ мо́ня.
Пасовий, -а́, -е́ 1) Относящійся къ поясу.
2) — чоботи. Цѣльные сапоги съ неотрѣзнымъ передомъ.
Плем'я 2, -м'я и -мени, с. 1) Племя, поколѣніе, родъ, потомство. Иногда объ одномъ лицѣ въ значеніи родственникъ. Приїздить він до дядька, а дядина побачили та й кае: «це ж наше плем'я їде». 2) Племя, народъ. В ті давні часи український народ жив невеличкими племенами.
Покликнути, -ну, -неш, гл.
1) Крикнуть. Покликне він на Івана Луговського, писаря військового. Дума.
2) Воззвать, вдвинуть кличъ. Ой на славній Україні кляне, покликне Филоненко, корсунський полковник, на долину Черкень гуляти.
Припуск, -ку, м.
1) Допущеніе.
2) = припуст. У припуск теля пускаємо їсти.
Рубака, -ки, м. Рубака. Латин старий був не рубака і воюватись не хотів.
Страховина, -ни, ж. Нѣчто страшное, страшный предметъ. Яка б страховина перед ним не вставала, — не злякати їй його. Чи єсть така страховина, щоб я злякалась? Ум. страховинка, страховиночка.
Убожество, -ва, с. Убожество, бѣдность. Я твоє багацтво переживу, а ти мого вбожества не переживеш.
