Випинати, -на́ю, -єш, сов. в. випнути и вип'ясти, -пну, -неш, гл.
1) Выставлять, выставить впередъ, выпячивать, выпятить.
2) Выпучивать, выпучить. Кобза як не випинав баньки.... однак не розгледів. Вип'яв очі — неначе ті баньки.
Ганяння, -ня, с. Бѣготня. Одно ганяння з ранку й до ночі.
Гладше нар. Сравн. ст. отъ гладко.
Засічи́, -чу́, -че́ш, гл. = засікти.
Колесо, -са, с. 1) Кругъ. Колесом сонечко вгору йде. 2) Колесо въ экипажѣ, машинѣ, мебели. А вони окаянні коней зупиняють, у колесах спиці рубають. Дивися, які баюри колісьми повироблювано. Скрині такі на колесах, що було перехилишся та й дна рукою не достанеш. ко́лесо млинове, колесо млинське Колесо водяной мельницы. к. водяне. Наружное колесо водяной мельницы. То-же значитъ и надвірне колесо. к. палечне (пале́шне). Внутреннее колесо водяной мельницы, приводящее въ движеніе шестерню. к. замахове. Часть ткацкаго станка. 3) Люди, ставшіе въ кружокъ (на сходкѣ, въ собранія казацкой ради и пр. Увесь поїзд із музиками іде за молодим і стає коло діжи кругом — колесом. Посеред колеса, — а колесо одзначили таке, що з одного краю до другого ледві можно було що почути... — стояв стіл під турецьким килимом. На столі лежала булава Брюховецького з бунчуком і корогвою. віщове колесо, судне колесо. Собраніе запорожскихъ казаковъ для суда надъ товарищами. Курінне отамання і всяка старшина кінчали первий обід віщового колеса. Посеред суднього колеса стояв Кирило Тур. раднє колесо. То-же собраніе для рѣшенія дѣлъ. Кругом раднього колеса крик і гомін. 4) Рядъ вѣтвей, идущихъ вокругъ ствола дерева приблизительно на одинаковой высотѣ. 5) Игра. Также: колесо дурне. Игра состоитъ въ томъ, что взявшіяся за руки дѣти составляютъ вращающійся кругъ, постоянно выворачивающійся то внутрь, то наружу. Ум. коле́сонько, колісце́, колісна, колісчатко. А з мене, березоньки, колесонька будуть.
Нагусти́, -ду́, -де́ш, гл. Нагудѣть.
Помістниця, -ці, ж.
1) Доска на днѣ воза.
2) Половица.
Пороскладатися, -даюся, -єшся, гл. Разложиться. Бач, пороскладалася з своїм добром, що й сісти ніде.
Постник, -ка, м. Постникъ.
Чех, -ха, м.
1) Чехъ.
2) Родъ серебряной или золотой старой монеты.