Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дінниця

Ді́нниця, -ці, ж. Огорожа. I. 73, 76, 187.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 392.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІННИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІННИЦЯ"
Ватагувати, -гую, -єш, гл. Быть ватагом. Шух. I. 218.
Ґардува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Гатить, дѣлать запруду. Черк. у. 2) ? Як весло ґардує, то треба його плазом поставити й перестанеш. Канев. у.
Зарум'Я́нити, -ню, -ниш, гл. Зарумянить.
Лу́снути Cм. лускати.
Мату́ня, -ні, ж. = матуся.
Миля́р, -ра, м. Выдѣлывающій мыло; торцовецъ мыломъ. Желех.
Покіс, -ко́су, м. Покосъ. Косарики косять, а вдівочка похожає, дрібними сльозами покоси поливає. Мет. 315.
Понаволікати, -ка́ю, -єш, гл. Натащить (во множествѣ). На що то ти всякого ломаччя сюди понаволікав? Харьк. у.
Попідголюватися, -люємося, -єтеся, гл. Подбриться (о многихъ).
Стручувати, -чую, -єш, сов. в. струтити, -чу, -тиш, гл. Сталкивать, столкнуть. Струтити їх з неба. Гн. II. 219.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДІННИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.