беручий
Беручий, -а, -е. = беркий 2. У нас діти беручі до письменства. З його був би добрий маляр, бо воно хлоп'я до всього беруче.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 52.
Том 1, ст. 52.