Байдики, -ків, мн. Баклуши; употребл. только въ формѣ байдики бити — бить баклуши, баклушничать. Ном. № 10872. Тобі б тільки лежати та байдики бити. Левиц. І. 423.

Вибивати, -ва́ю, -єш, сов. в. вибити, -б'ю, -єш, гл. 1) Выбивать, выбить, вышибать, вышибить. Клин клином вибивають. Ном. № 5848. Чого стоїш, моя доненько, чому не йдеш та додомоньку? Чи травиця ноги спутала, або роса очі вибила? Мет. 289. вибивати очі. Колоть глаза. Зараз і почне їй очі хлопцями вибивати. Мир. Пов. І. 119. Ой годі, мати, сим очі вибивати. Мет. 265. 2) Выбивать, выбить, изрывать, изрыть. Копитами землю вибиває. Рудч. Ск. II. 112. 3) Выбивать, выбить, побить. Господи милостивий, вибиймо її (пшеницю) градом. Грин. II. 147. Де не взявся вітер—вибив те просо. Рудч. Ск. II. 136. 4) Выколачивать, выколотить. Вибий оке добре килима дубцем. 5) Выжимать, выжать, выдавить. Нехай б'ють, — олії не виб'ють. Ном. № 3913. 6) Вытѣснять, витѣснить. Б'ються (шаблями). Наливайко вибиває Жовковського з хати. К. ЦН. 245, — у потилицю. Выгонять, выгнать, вытолкать въ шею. Іди, каже, брате, та й більше не приходь, бо як прийдеш, то в потилицю виб'ю. Рудч. Ск. II. 135. Козака нетягу за чуб брала, в потилицю з хати вибивала. ЗОЮР. І. 202. 7) Только сов. в. Побить, поколотить. Батько його вибив добре. Рудч. Ск. II. 107. Нагаєм вибив. ЗОЮР. І. 161. 8) Избивать, избить. Вибивали народ тисячами. Стор. І. 181. 9) Оттискивать, оттиснуть, вытиснуть, отпечатывать, отпечатать. Оце ви напишите, а другому дасте, щоб вибив книжку? ( Залюбовск.). 10) Выбивать, выбить, набить (выбойку). (Полотно) виб'є— спідницю пошиє, юпку... У вибійчаному й у свято ходила. Мир. ХРВ. 25. 11) Только несов. в. Выбивать, бить, стучать, хлопать. Барабани вибивали. Рудч. Чп. 91. Танцюють, кричать, у долоні вибивають. Грин. І. 184. 12) вибивати тропака. Откалывать трепака. Стор. МПр. 52. 13) О перепелѣ: пѣть. Перепел вибива. Мнж. 172. 14) — з сили. Приводить, привести въ изнеможеніе. І навприсядки пускався й колесом крутився, поки дружку вибив з сили, а сам не втомився. Мкр. Н. 30.

Відмахуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. відмахнутися, -нуся, -нешся, гл. Отмахиваться, отмахнуться. Обмахувались руками. Левиц. Пов. 79.

Домари́ти, -рю́, -риш, гл. Быть, находиться дома. Чи єс сама домарила, чи єс мала гості? Шух. І. 201.

Збір, збо́ру, м. 1) Собраніе. Збір людей. Н. Вол. у. Ой великий двір, та маленький збір, — чом не вся родинонька? Н. п. 2) Молочные продукты, получаемые отъ молока (сметана, масло и пр.). Який же там збір буде, коли ніде корові напастися, — тільки глечик молока надоїла. Зміев. у. Збір поганий, бо молока мало. Зміев. у. 3) мн. збо́ри. Сборки. Свита... з маленькими зборами. О. 1862. VIII. 33.

Намітчи́на, -ни, ж. = намітка (плоховатая). Завернула пані білу намітчину. Чуб. V. 1069. Ум. намітчи́нка.

Натупотіти, -почу, -тиш, гл. = натупати 2.

Пишнокрилий, -а, -е. Съ красивыми крыльями. Млак. (Желех.).

Потьмаритися, -рю́ся, -ришся, гл. Помрачиться. Сонце потьмариться. Г. Барв. 522.

Сом, -ма, м. Рыба: сомъ. Браун. 30. Ловили, ловили та й піймали сома. Ном. № 1827.