Байде! Сокращ. байдуже. Байде нам се! Да хоч чужа хата — гірка хата, — я байде.
В пред. см. у.
Вижлоктати и вижлуктати, -таю, -єш, гл. Выпить. (Зевес) вижлоктав підпінка чару. Що було останнє у пляшці, вижлуктав без чарки, нахильцем.
Відкуп, -пу, м.
1) Откупъ. Не раз із селами й церкви ім на одкуп оддавали.
2) Выкупъ.
Віронька, -ки, ж. Ум. отъ віра.
Заку́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. закури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Начинать, начать дымить, задымиться. Занялось хати, перекинуло вогонь на другу, — он уже й та закурилася. бода́й тобі закури́лось. Бранное пожеланіе пожара. Що не по їх, зараз: «щоб і подзвонилось, щоб і закурилось». 2) Закуриваться, закуриться. Ніяк не закурюється люлька, — тютюн вохкий. 3) Закапчиваться, закоптиться, потемнѣть отъ дыму. Увесь дім закуривсь і почорнів од диму. Огнище розложив таке, що аж небо закурилось, аж до Бога дим дойшов. 4) Начинать, начать пылить, запылить. Не жаль мені доріженьки, що закурилася. Гогорится также и о снѣгѣ. От схопилась хуртовина, закурилася долина. 5) Запыливаться, запылиться, покрыться пылью.
Корчувати, -чую, -єш, гл. Корчевать.
Леле́чка, -ки, м. Ум. отъ лелека.
Шаровільник, -ка, м. ? Сама вона була на хазяйстві: пані-матка пішла до шаровільника і наймичок забрала.
Шельма, -ми, об.
1) Бранное: шельма. Стоїть шельма розлучниця, з милим обнялася.
2) = кадина.
