Блазень, -зня, м.
1) Молокососъ; дуракъ, дурачина, глупецъ, олухъ. І морду на плече схиливши, як блазень цмокавсь та лизавсь. Чи не сором такому блазневі горілку пить? Блазень який, ще й він тут цвірінька.
2) Шутъ. Ум. блазник.
Відсідатися, -даюся, -єшся, сов. в. відсістися, -сядуся, -дешся, гл. Отставать, отстать коркѣ у хлѣба. Хліб відсівся.
Друґа́р, -ра́, м. Рукоятка рулеваго весла у плота. Cм. керма.
Ласити, -шу, -сиш, гл. Привлекать.
Наді́лок? лку? м. Ножны для сабли? Тогді козаки шаблями да наділками суходіл копали.
Огнепальний, -а, -е. Горючій. Огнепальна купина.
Перія, -рії́, ж. Рядъ, линія домовъ вдоль улицы. Оцією вулицею підете, то по правій пери його хата. В кінці цієї перії третя хата його від краю. Осажу його (село) в три перії: перша перія старими людьми, друга перія із парубками.
Пирщ, -ща, м. Прыщъ, нарывъ. — моровий. Карбункулъ.
Сірак, -ка, м. и пр. = сіряк и пр.
Спотіти, -тію, -єш, гл. Вспотѣть. Така хата тепла, що спотієш дрижачи.
