Блучка, -ки, ж. = волічка.
Заставля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. заста́витися, -влюся, -вишся, гл. 1) Закрываться, закрыться. Вовірка заставляється хвостом. 2) Биться, побиться объ закладъ. 3) Закладывать, заложить себя. Хоч застався, а постався.
Звожа́й, -жая, м. Возка хлѣба съ ноля. Дай же ті, Боже, в полі урожай, в полі урожай, а в гумно звожай!
Катервак, -ка, м. = тетервак.
На́рубень нар. Ребромъ. Клади його нарубень.
Побережний, -а, -е. , побере́жній, -я, -є. 1) Береговой. Побережні села. Сонце стало серед неба понад білим побережнім піском.
2) Набережный. Побережня стіна.
Превелебний, -а, -е. Высокопочтенный, высокодостойный, — главнымъ образомъ титулъ духовнаго лица. У Шевченка о козацкой радѣ: Превелебную громаду докупи скликали.
Примчати, мчу́, -чи́ш, гл. Примчать. Примчали з казанок сивухи. Дідько і попа примчав.
Теряти, -ря́ю, -єш, гл.
1) Терять, утрачивать, расходовать. Коли вмірать, то день терять. Літа мої молодії, марне вас теряю.
2) Портить. Середульший брат на те не потурає, с під червоного каптана чорні китиці видирає.... А старший брат теє забачає, середульшого брата на сміх підіймає.... Либонь ти собі жіноцький розум маєш, що ти на собі прекрасну одежу теряєш. Нехай тебе.... отець не лає, не проклинає, щастя й долі козацької твоєї не теряє.
Чебрик, -ку, м. = чебрець. а). Знати Марусю, знати, у котрій вона хаті, чебриком осипана, калиною утикана.
