Вислухати, -хаю, -єш, сов. в. вислухати, -хаю, -єш, гл.
1) Выслушивать, выслушать. Все вислухав, що до його тітка говорила.
2) Слушать, прослушать.
Деревені́ти, -ні́ю, -єш, гл. = Дерев'яніти.
Єднора́льський, -а, -е. Генеральскій. Раді ж ми ся. додому вернути, нас єднорал не пускає. Ей не так єднорал, як єдноральськая мати.
Жовтячи́ще, -ща, м. Ув. отъ жовтяк.
Збува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. збути, збу́ду, -деш, гл. 1) Сбывать, сбыть. Важко нам убогим своє добро збувати. 2) Избавляться, избавиться отъ чего. Не збуду смутку, а ні вдень, ні вночі. 3) не збува́ти. Всегда быть, всегда находиться, имѣться. Що нагаєчка, що дротяночка, із колочка не збуває. А в жінок не збуває до розмови: то дівування згадають, то се, то те, то про лиху долю не наговоряться. Сьому не збувало на сльози. на ро́зум не збува́ти (кому́). Быть умнымъ. Людина добра і на розум йому не збувало.
Побратися, -беруся, -берешся, гл. 1) Взяться, взять другъ друга. Поберуться усі хлопці і дівчата рядком за руки. 2) Пойти, отправиться. Побрався Павло додому. Гарасько до овець побрався. Куди отце летять з оселі горобці? Дивлюсь, у сад побрались молодці. 3) Пожениться. Доки не поберуться, любляться, а як поберуться, то судяться. Поберемося, небого! 4) Обратиться, превратиться во что (о многомъ). В їх од його лікарства усе в животі брусом побралось.
Саркати, -каю, -єш, сарча́ти, -чу́, -чи́ш, [p]одн. в.[/p] саркнути, -кну, -неш, гл. 1) Фыркать, фыркнуть. 2) Фыркать, фыркнуть, отвѣтить рѣзко.
Удавання, -ня, с. Притворство.
Умертвити, -влю, -виш, гл. Умертвить. Ходив (упирь) у село і вмертвив парубка одного і дівку.
Уцюкнути, -ну, -неш, гл.
1) Отрубить.
2) Съ жаромъ заиграть. Прийшли козаки, та й чабан з козою, що грають. Як уцюкне, братіки, шекені, як піду я в скоки та в бока.
