Досві́дчити, -ся. Cм. досвідчати, -ся.
Дрові́тник, -ка, м. Дровникъ.
Зачина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. зача́ти, -чну, -не́ш, гл. 1) Начинать, начать. То ж козаки із ляхами пиво варить зачинали. Дума. Зачало світати. Як приїхав приймачище, зачав тещу бити. 2) Начинаться. Як зачинає звада, не поможе й рада.
Зві́сть, -ти, ж. = звістка. Ходять негарнії звісти. Не вийшла Галютонька, вийшла його свість, ой винесла королевичу да невеселу звість.
Злототканий, -а, -е. Тканый золотомъ. А ті кирви злототкані всю світлицю укривають.
Зоставати, -таю́, -є́ш, сов. в. зостати, -ну, -неш, гл. = зіставати, зістати. То був волом, а то не хочеш зостатися конем. — кого. Отставать, отстать отъ кого. Іди та не гайсь, щоб нас не зоставсь.
Ліґерка, -ки, ж. Родъ верхней мѣщанской женской одежды.
Марчі́ти, -чію, -єш, гл. Стариться, дряхлѣть; приходить въ упадокъ. Вже й дід марчіє й пасіка марчіє.
Привіятися, -віюся, -єшся, гл. Прибыть, притащиться, явиться (неуважительно къ прибывшему). Забув же він сови позвать; а совонька не гнівалась, сама вона привіялась.
Смаркатий, -а, -е. Сопливый.
