Виточувати, -чую, -єш, сов. в. виточити, -чу, -чиш, гл.
1) Выцѣживать, выцѣдить, проливать, пролить. Ми сами потонемо в тій крови, що з їх виточим. Якими ж я гіркими заплакала! Скільки ж я їх виточили!
2) Выгрызать, выгрызть (о мышахъ, червяхъ). Миші виточили дірки в хлібі.
3) Точить, выточить (на токарномъ станкѣ).
5) Выкатить (изъ сарая). Я виточу висага і в нього запряжу.
6) — брехню. Врать, соврать.
Дже́рґати, -ґаю, -єш, гл. Болтать, поговаривать. Почали вже люде джерґати, що то він сам підпалив хату.
Келарь, -ря, м. Инокъ, завѣдывающій всѣми монастырскими имѣніями.
Кордон, -ну, м. Граница, кордонъ. Від цісарського (астріяцького) кордону їдуть підзамчем.... а далі мостом. Ой звідкіль ти? — З-за кордону.
Коронування, -ня, с. 1) Коронованіе. 2) Обрядъ принятія поваго члена въ общество парубків, состоящій въ поднятіи принимаемаго на рукахъ, пѣніи обрядовой пѣсни и затѣмъ угощеніи.
Мрі́йник, -ка, м. Мечтатель.
Нагоря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. нагорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Нагорать, нагорѣть.
Наспінути, наспіти. Cм. наспівати.
Подімство, -ва, с. Дворъ съ постройками, усадьба.
Шустіти, -чу, -тиш, гл. = шелестіти. Листя шустіт.
