Бунтовничий, -а, -е. Мятежническій, принадлежащій, свойственный мятежнику. Тугі шиї бунтовничі нахилив під мене.
Вибрикувати, -кую, -єш, гл.
1) Подпрыгивать, подскакивать, лягаясь. Скотина вибрикує, йдучи до води.
2) Рѣзвиться, шалить (о дѣтяхъ). Щоб наші діти так вибрикували.
Ганебність, -ности, ж. Позоръ.
Канянка, -ки, ж. Раст. повилика, Cuscuta.
Кілька, кільки и кілько, нар. 1) Сколько. Кілько смаку, тілько й гріху. Хоч кільки молися, з біди не вимолишся. 2) Нѣсколько. Од вулиці поодрізнювались кілька пар хлопців та дівчат. Я кільком казав — коли не хотять. То хустку купила, то сорочок справила кільки. Сила одного чоловіка або кількох людей.
Небачучий, -а, -е. Невидящій; неграмотный, необразованный. Уносили письма читать, а я й кажу їм: ідіть до мого хлопця, бо я чоловік небачучий, а він письменний.
Півзинка, -ки, ж.
1) Ум. отъ півзина.
2) Соломенная веревка, играющая ту-же роль, что и півзина.
Промокати, -ка́ю, -єш, сов. в. промок(ну)ти, -ну, -неш, гл. Промокать, промокнуть. Пан промок та й замерз.
Роспари II, -рів, мн. О волахъ: не парные. Cм. ро́спарки.
Сутихти, -хну, -неш, гл. = стихти. Як трохи су тихне, то й засну.
