Бичівка, -ки, ж. Веревка, бичевка. Ум. бичівочка.
Вильце, -ця, с. Обрядовое деревцо украинской свадьбы: вѣтвь сосны (зимою) или другого дерева (лѣтомъ) втыкается въ хлѣбъ или свадебный коровай, a каждая вѣточка украшается цвѣтами, колосьями, калиновыми ягодами съ хмѣлемъ, цвѣтными (золотыми, серебряными и пр.) нитками, ленточками и бумажками; къ вѣтвямъ прилѣплены также небольшія зажженныя восковыя свѣчи. Дѣлать вильце называется вити вильце. Оно стоитъ на столѣ въ теченіе всей свадьбы. Иногда употребляется мн. ч.: вильця. Ум. ви́лечко.
Гваджениця (= гладжениця), -ці ж. = терлиця.
Дріжа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Дрожать. Дріжить як мокрий хорт, зубами знай цокоче. Гей як вискочив козак Нечаєнко сам кониченька сідлати, гей під кониченьком, гей під вороненьким стали ніженьки дріжати.
Зата́ювати, -та́юю, -єш, сов. в. затаї́ти, -таю́, -ї́ш, гл. Скрывать, скрыть, утаивать, утаить, притаить. Породила Діва сина, хтіла затаїть. І дух від ляку затаїв. Затаївши дух, пильно на неї дивився.
Захисти́ти, -ся. Cм. захищати, -ся.
Книш, -ша́, м.
1) Родъ хлѣба съ завороченными внутрь краями и смазаннаго свинымъ саломъ или коноплянымъ масломъ. Повна піч паляниць, посередині книш. У гуцуловъ въ книш кладется смѣсь изъ варенаго картофеля, овечьяго сыру, смѣшаннаго съ петрушкою, чеснокомъ и пр., а сверху масло или солонина.
2) Пренебрежительное прозвище священниковъ и дьячковъ.
3) Камковый верхъ мѣховой шапки галицкаго міщанина, выдающійся надъ опушкой въ формѣ книша.
4) мн. Родъ вышивокъ на рубахѣ. Ум. книшик.
Копатень, -тня, м. = копитень.
Лелі́я, -лії, ж. Лилія. Насіяла миленькая білої лелії. Ой як же ти процвітаєш, як в саду лелія. Ум. лелієнька. Сестро ж моя, лелієнько біла!
Уживаний, -а, -е. 1) Употреблявшійся.
2) Употребительный, распространенный. Очіпок на їй вишневий, самий уживаний тоді.
