Визнавати, -знаю, -єш, сов. в. визнати, -знаю, -єш, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнать, развѣдывать, развѣдать. Знайшли у його замок, та по тому й визнали, що він украв гроші у скрині. Оце недавно дитину вбила молодиця, то другої неділі й визнали. 2) Заявлять, заявить, признавать, исповѣдывать. Коли визнаватимеш устами твоїми Господа Ісуса. Не так було б мені свою праву руку одрубати важко, як тую правду визнати, вимовити. 3) Признаваться, признаться, сознаваться, сознаться, свидѣтельствовать, давать показаніе. Хто такий дурний буде, щоб сам на себе визнавав таке (що вбив). 4) Предсказывать, предсказать, предназначать, предназначить. Уже ся все те збуло, що визнано було.
Гластівка, -ки ж = ластівка.
Горо́бчичок, -чка, м. Ум. отъ горобець.
Парубчина, -ни, м. = парубок. А дівчину парубчина давно виглядає.
Підштрикувати, -кую, -єш, сов. в. підштрикну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Подкалывать, подколоть.
2) Подзадоривать, подзадорить. Сатана знає, чим підштрикнути.
Позайоложувати, -жую, -єш, гл. Засалить (во множествѣ). Позайоложуємо було собі і носи, і руки.
Проґавити, -влю, -виш, гл. Проворонить, прозѣвать.
Рання, -ня, с. = ранок. Ще від самого рання сестри виглядали Антося. що-рання = що ранку. Що-рання по сто палок давати.
Сотня, -ні, ж.
1) Сотня, сто штукъ.
2) Часть козацкаго полка.
3) Въ старой Украинѣ XVII и XVIII в. извѣстная часть территоріи, состоявшая изъ нѣсколькихъ курінів и сама составлявшая часть полка. Ум. со́тенька.
Червень, -вня, м.
1) = червець 1.
2) = червець 2.
