Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спокута

Спокута, -ти, ж. Покаяніе.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 183.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОКУТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОКУТА"
Алю́рний, -а, -е. Аккуратный, опрятный. А таки не алюрна дівчина! Зміев. у.
Виплигнути, -гну, -неш, гл. Выпрыгнуть.
Відпасти Cм. відпадати.
Коштувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Стоить. На йому була біла свита, сім кіп коштувала вона. Котл. Воно коштуватиме їх не багато. Канев. у. 2) = куштувати.  
Ле́глий, -а, -е. Залежалый, затхлый, прѣлый (о мукѣ).
Люблязно́ нар. = люб'язно. Котл. Ен. VI. 34.
Молитво́ваний, -а, -е. = молитвений.
Палисвіт, -та, м. = паливода. Левч. 153.
Полишити, -шу́, -шиш, гл. Оставить, перестать. Полишили свої маєтки, та й за ним у слід пішли. Гн. І. 124. Ой полишив білий хлопець Маріку любити. Гол. IV. 506.
Придверний, -а, -е. Придверный. придве́рна стіна — стѣна въ которой находится дверь. Шух. I. 101.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПОКУТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.