Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

споружити

Споружити, -жу, -жиш, гл. = спорудити. Старий собі нову свиту споружив. Зміев. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 185.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОРУЖИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОРУЖИТИ"
Дрисля́чий, -а, -е. Относящійся къ поносу.
Катати, -та́ю, -єш, гл. Бить. Горілку, мед не чаркою, — поставцем кружає, а ворога, заплющившись, ката, не минає. Шевч.
Наманта́чити, -чу, -чиш, гл. Наточить косу (мантачкою).  
Орендарівна, -ни, ж. Дочь арендатора.
Осика, -ки, ж. Осина, Populus tremula. Осика проклята, бо на осиці повісивсь Юда. Чуб. І. 76. Ум. осичка.
Підборіддя, -дя, с. 1) Подбородокъ. Мнж. 157. Мир. ХРВ. 114. Теодося схилила голову, закриваючи носом усе підборіддя. Левиц. І. 236. 2) Часть уздечки: полоса вокругъ шеи. Вас. 160.
Родючість, -чости, ж. Плодородіе, плодовитость. Желех.
Роскуйдати и роскуйдити. Cм. роскуйдувати.
Спиця, -ці, ж. 1) Спица (въ колесѣ). Рудч. Чп. 250. Котилися вози з гори, поламались спиці. Чуб. V. 323. 2) Часть гончарнаго круга. Cм. круг 11. 3) Часть млина ручного. (Cм.). Шух. І. 104. 4) Въ срубленномъ деревѣ сукъ, тонкая часть котораго отрублена. Шух. І. 187.
Суріпиця, -ці, ж. Раст. Brassica Napus L. ЗЮЗО. І. 114.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПОРУЖИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.