Веселішати, -шаю, -єш, гл. Дѣлаться веселѣе.
Вивапити Cм. винаплювати.
Голу́бчик, -ка, м. Ум. отъ голуб.
Ґа́нок, -нку, м. Крыльцо, подъѣздъ, балконъ. Ой у Лубнях крутоярих у високім замку, сидить пишний князь Ярема на тісовім ґанку. Ой сиділа Марійка на ґанку та краяла червону китайку. Употребл. съ тѣмъ же значеніемъ и во мн. ч.: Ґа́нки. Підходимо до шинку, — на ґанках такого народу зібралося. Ум. Ґа́ночок, ґа́ночки. Коло хати, перед ґаночками, сидить юрба людей.
Запіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. запе́рти, -пру́, -ре́ш, гл. 1) Запирать, запереть. Скриплять ворітонька — не можу заперти. людям губа не заперта — равнозн. русскому: На чужой ротокъ не накинешь платокъ. 2) Всаживать, всадить (такъ, что трудно вынуть); затаскивать, затащить куда. Запер таки затичку в пляшку. Як поперли сани, то й не. знаю, куди б заперли, як би люде не зупинили.
Компонуватися, -нуюся, -єшся, гл. Составляться, сочиняться. .
Оглянутися, -нуся, -нешся, гл. = оглядітися. «Соб, тпру до ярма!» — оглянувся та й нема.
2) — на кого. Обратить вниманіе, сжалиться, снизойти. Потім оглянулись і люде на нас і драночок мені назносили. Огляньсь на плач дочки своєї. Оглянулась на мої старощі.
Омаць, о́мацьки, нар. Ощупью. Омаць найшов двері хатні.
Паздеристий, -а, -е. Растрескавшійся; щекастый.
Уповати, -ваю, -єш, гл.
1) Разсчитывать, уповать, надѣяться. Ой на що ж ти, доню, уповала, що ти чорноморця сподобала? — Я вповала, мамцю, на жупани, я ж думала, буду за ним пані.
2) не вповати. Не обращать вниманія. Не вповала на худобу, а на його вроду. І де лишків сорок тисяч; козак на те не вповає — мед-вино кругляє.
