Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спожиття

Спожиття, -тя, с. Потребленіе, употребленіе. Коли що й робиться, то видно, що не для свого спожиття, не для себе, а так, по звичаю, — аби робити. МВ. (О. 1862. І. 98).  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 183.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОЖИТТЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОЖИТТЯ"
Ара́пський, -а, -е. 1) Арабскій. 2) Негритянскій.
Виглядання, -ня, с. 1) Выглядываніе, высматриваніе изъ чего. Желех. 2) Высматриваніе въ ожиданіи прибытія. Cм. виглядини.
Виточити Cм. виточувати.
Вихолоштати, -таю, -єш, гл. Выхолостить, оскопить. Вихолоштай і мене та тоді будем молотить. Рудч. Ск. І. 56.
Відроджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. відродитися, -джуся, -дишся, гл. Возрождаться, возродиться.
Дорі́кливий, -а, -е. Укоризненный.
Доста́чувати Cм. достачати.
Листо́чок, -чка, м. Ум. отъ лист.
Пропарубкувати, -ку́ю, -єш, гл. Пробыть парнемъ.
Сажотрус, -са, м. Трубочисть. Конст. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПОЖИТТЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.