Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спожиття

Спожиття, -тя, с. Потребленіе, употребленіе. Коли що й робиться, то видно, що не для свого спожиття, не для себе, а так, по звичаю, — аби робити. МВ. (О. 1862. І. 98).  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 183.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОЖИТТЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОЖИТТЯ"
Апелюва́ння, -ня, с. Апелляція, апеллированіе.
Бухикало, -ла, об. Сильно кашляющій.
Гарбузя, -зяти, с. = гарбузеня. Дурний бойко, не видів огірків, та й каже, що то гарбузіта. Фр. Пр. 102.
Наплавни́й, -а́, -е́ Пловучій. Наплавний млин, міст. КС. 1883. IV. 743.
Підпалити, -ся. Cм. підпалювати, -ся.
Побусурменити, -ню, -ниш, гл. Обасурманить (многихъ).
Поганшати, -шаю, -єш, гл. Дурнѣть.
Позліплювати, -люю, -єш, гл. Слѣпить (во множествѣ).
Пообмовляти, -ля́ю, -єш, гл. Оклеветать (многихъ).
Хвизанка, -ки, ж. = ковзалка. Вх. Зн. 65.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПОЖИТТЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.