Брикатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Ми́лиця, -ці, ж. Костыль, деревяшка, деревянная нога. Щоб ти на милицях пішов. Коло пустки на милиці москаль шкандибає.
Напри́шкуватий, -а, -е. Дерзкій, буйный.
Натюжитися, -жуся, -жишся, гл. Напиться пьянымъ.
Ненаїдний, ненаїсний, -а, -е. Ненасытный, прожорливый.
Обтинач, -ча, м. Кузнечный ножъ для обсѣканія копытъ, обсѣчка.
Полковничий, -а, -е. 1) = полковницький. Він протопче стежку через полковничий садок.
2) = полковник.
Попередок, -дка, м. = попередень.
Слугиня, -ні, об. Слуга. Вельможная пані слуги загаждала, кожному слугині по золотому дала.
Чірєний, -а, -е. = каламутний. Чірєна вода.
