Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спориш

Спориш, -шу, м. Раст. Poligonum aviculare L. Анн. 263. Ой не стелися, зелений споришу, а по крутій горі. О. 1861. IV. 103.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 185.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОРИШ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОРИШ"
Відказувати, -зую, -єш, сов. в. відказати, -жу, -жеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Як Христа дочитаються, то не одказуючи йому: «воистину воскресе», побажай чого: так і станеться. Ном. № 289. Ішов козак дорогою: «помагай-бі, женче!» Вона ж йому відказала! «Здоров бувай, серце.» Н. п. 2) Оставлять, оставить въ наслѣдство, завѣщать.
Грошшя́, -шя́, с. соб. Деньги, деньжата. Дав йому грошшя нещисленного. Чуб. III. 271.
Калило, -ла, с. Грязь. Мнж. 181.
Либ меж. Выражающее толчекъ. Либ Панька в око, — а він і так сліпий. Ном. № 6392.
Опанчина, -ни, ж. Епанча, плохая епанча. Опанчина рогожовая, поясина хмельовая. Мет. 377.
Приспособитися Cм. приспособлятися.
Росий, -а, -е. = русий. О. 1862. IV. 8. Розчеши росу косу. О. 1861. XI. Св. 46.
Товаряка, -ки, ж. Штука рогатаго скота. Маркев. 63. Драг. 244.
Туркеня, турки́ня, -ні, ж. 1) Турчанка. У туркені на тім боці хата на помості. Шейк. 2) Родъ крупныхъ сливъ. Шейк. Ум. туркенька, туркененька, турки́нонька. АД. І. 291.
Чмихання, -ня, с. Фырканіе.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПОРИШ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.