Відказувати, -зую, -єш, сов. в. відказати, -жу, -жеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Як Христа дочитаються, то не одказуючи йому: «воистину воскресе», побажай чого: так і станеться. Ішов козак дорогою: «помагай-бі, женче!» Вона ж йому відказала! «Здоров бувай, серце.» 2) Оставлять, оставить въ наслѣдство, завѣщать.
Грошшя́, -шя́, с. соб. Деньги, деньжата. Дав йому грошшя нещисленного.
Калило, -ла, с. Грязь.
Либ меж. Выражающее толчекъ. Либ Панька в око, — а він і так сліпий.
Опанчина, -ни, ж. Епанча, плохая епанча. Опанчина рогожовая, поясина хмельовая.
Приспособитися Cм. приспособлятися.
Росий, -а, -е. = русий. Розчеши росу косу.
Товаряка, -ки, ж. Штука рогатаго скота.
Туркеня, турки́ня, -ні, ж.
1) Турчанка. У туркені на тім боці хата на помості.
2) Родъ крупныхъ сливъ. Ум. туркенька, туркененька, турки́нонька.
Чмихання, -ня, с. Фырканіе.
