Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спориш

Спориш, -шу, м. Раст. Poligonum aviculare L. Анн. 263. Ой не стелися, зелений споришу, а по крутій горі. О. 1861. IV. 103.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 185.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОРИШ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОРИШ"
Вербиця, -ці, ж. Ум. отъ верба.
Зсунути, -ся. Cм. зсовувати, -ся.
Незрячий, -а, -е. Слѣпой, невидящій; невѣжественный. Знову шкуру дерете з братів незрячих, гречкосіїв. Шевч. 211.
Ніжка, -ки, ж. 1) Ум. отъ нога. 2) Ножка мебели, снаряда.
Ослобонити, -ню́, -ниш, гл. Освободить.
Перелюбки, -бок, ж. мн. = перелюб. — з ким зчиняти. Творить съ кѣмъ прелюбодѣяніе. К. Бай. 75.
Потріщати, -щу́, -щи́ш, гл. Потрещать.
Прилюдність, -ности, ж. Публичность. Желех.
Рицарський, -а, -е. = лицарський.
Трісь меж., выражающее трескъ, лопаніе. Хоч трісь, а пнись. Ном. № 14218.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПОРИШ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.