Зневіритися, -рюся, -ришся, гл.
1) Потерять вѣру, извѣриться.
2) — кому. Утратить довѣріе. Ти мені зневірився. Їй уже тепер усе зневірилося. Тобі... зневірились люде.
Кривина, -ни, ж. Кривизна. Положи дерево кривиною втру.
Лоскови́тий, -а, -е. Боящійся щекотки. Не лоскочи мене! — Який ти лосковитий, — зараз уже й боїшся.
Моло́шничок, -чка, м. Ум. отъ моло́шник.
Опівзати, -за́ю, -єш, гл. Сѣсть верхомъ на коня. Опівзав коня.
Покриванка, -ки, ж. Новобрачная въ обрядѣ покрыванія головы.
Предок, -дка, м. Предокъ. З предків хазяїн. Ви, жидове, Христа замучили. — Не ми, Маріє, то наші предки. Cм. предків'я.
Терсувати, -сую, -єш, гл. Не беречь (вещей), истаскивать. Усе в тебе під ногами, терсуєш.
Уповання, -ня, с. Упованіе. В його моє спасения, слава, на Бога певне уповання.
Хукати, -каю, -єш, гл. Дуть (ртомъ). Дитина хукає на жижу. Хукає собі у руки. І в рученьки не хукав.
