Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спорливий

Спорливий, спо́рний, -а, -е. Любящій спорить. Маркев. 125.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 185.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОРЛИВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОРЛИВИЙ"
Гаркавий, -а, -е. Картавящій, картавый. Левч. 72.
Глина, -ни, ж. Глина. А щоб його побила руда глина, та, що з кручі пада. Ном. № 3773. Ум. глинка.
Гойдатися, -даюся, -єшся, гл. Колыхаться, качаться. А на вітах гойдаються нехрещені діти. Шевч. 324.
Муші́я, -шії, ж. Имущество. Шух. І. 107.
Погрімання, -ня, с. Стукъ, звонъ, громъ. Погрімання кубків за трапезою. К. ЧР. 180.
Понавертати, -та́ю, -єш, гл. То же, что и навернути, но во множествѣ. Звозив хліб, поставив на току: оттакі скирти понавертав. Мир. ХРВ. 59.
Різанець, -нця, м. Евнухъ. К. МБ. XII. 269.
Ташувати, -шую, -єш, гл. Приводить въ порядокъ, раскладывать.
Удвійзі нар. Вдвоемъ. А ми удвійзі з бабою сидимо в хаті. Черн. г. Дві молодички гарненько цокотять удвійзі. МВ. І. 23.
Утолочити Cм. утолочувати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПОРЛИВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.