Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спонукувати

Спонукувати, -кую, -єш, сов. в. спонукати, -каю, -єш, гл. Понуждать, понудить, заохочивать. Спонукувала хлопців до діла. Г. Барв. 486. Вони її спонукували на добро. Г. Барв. 487.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 184.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОНУКУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПОНУКУВАТИ"
Викпити, -плю, -пиш, гл. = видурити. Желех.
Власть, -ти, ж. Власть. Божа власть, — що схоче, те й дасть. Ном. № 2431. Ой живу я, живу під Божою властю. Мет. 65.
Гнетуха, -хи, ж. Лихорадка. Чи ти гнетуха, чи ти трясуха? Чуб. І. 119.
Зві́льна нар. Медленно, понемногу. Солодьки... звільна вирізувались з-за гори. Св. Л. 309.
Калатало, -ла, с. = калатайло.
Порозварюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Развариться (во множествѣ).
Справити, -ся. Cм. справляти, -ся.
Укоріти, -рію, -єш, гл. О ткани: напитавшись чѣмъ либо, сдѣлаться твердой какъ кора. Так побив, що сорочка на йому вкоріла, — т. е. въ крови засохла. Черн. у.
Умова, -ви, ж. Уговоръ, условіе, договоръ. Ном. № 14062. Носила зробить умову, як завтра гм ставать у бой. Котл. Ен. VI. 67. Чи забув, яка між нами з тобою умова? Г. Арт. (О. 1861. III. 104). Ум. умовонька. Бодай же ти не вернувся, що умовоньку забувся: щоб їхати мимо милу, та ц заїхать на годину. Н. п.
Ускок, -ку, м. Каскадъ на рѣкѣ. Шух. І. 316.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПОНУКУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.