Гуса́к, -ка́, м. 1) Гусь самецъ. Гусак гуску кличе. 2) Языкъ, дыхательное горло и легкія, вмѣстѣ взятыя (терминъ мясниковъ), ливеръ. Телячий гусак. 3) Ножная длинная колодка, въ которую заковываютъ нѣсколько человѣкъ. Ум. Гусачо́к.
Ді́цтво, -ва, с. = Дитинство.
Доскрома́джувати, -джую, -єш, сов. в. доскрома́дити, -джу, -диш, гл. Доскребать, доскресть. А ми вже доскромадили буряків.
Задрі́панка, -ки, ж. Забрызганная грязью; неряха. А ти, задріпанко, шинкарко, перекупко п'яна.
Кардинал, -ла, м. Кардиналъ. Як тая Ченчіо колись убили батька — кардинала.
Надпа́лювати, -люю, -єш, сов. в. надпали́ти, -лю́, -лиш, гл. Сжигать, сжечь часть. Подпалена свічка воскова.
Незграба, -би, об. Неловкій, неуклюжій человѣкъ.
Пишатися, -шаюся, -єшся, гл. Гордиться. Ляхи мусять пишатись тим, що принадили до свого культурного гурту таких руських людей, як Замойські та Жовковські. Иногда: важничать. Пишається, як корова в хомуті.
2) Красоваться. Ще на Україні веселі і вольнії пишались села.
Хамник, -ка, м. = хабник.
Хуртовинний, -а, -е. Ненастный, бурный. Оце вже третій день така хуртовинна година.
