Заци́тькувати, -кую, -єш, сов. в. заци́тькати, -каю, -єш, гл. 1) Заставлять, заставить замолчать. Цить! цить, моя дитино! — зацитькувала Мотря. 2) Заминать, замять. Так це діло й зацитькали.
Здя́читися, -чуся, -чишся, гл. Отблагодарить. Вона лиш одповіла: здячить вам ся мати.
Корноз, -за, м. = кнур.
Критикувати, -ку́ю, -єш, гл. Критиковать. Надрукованого і критикованого нічого не читав.
Лиси́ччин, -на, -не. Принадлежащій лисичкѣ. Дак лисиччина дочка й каже...
Мрі́ти, мрі́ю, -єш, гл. Чуть виднѣться (вдали), неясно виднѣться. А під лісом, край дороги либонь курінь мріє. За могилою могила, а там тільки мріє. Мріє, мріє ясен місяць у неділю рано. Діти мріли в сутінку.
Оставити Cм. оставляти.
Раніший, -а, -е. Болѣе ранній. Нема древа ранішого над дубочка.
Сколювати, -люю, -єш, сов. в. сколоти, -лю, -леш, гл. Уколоть, заколоть, проколоть. Сколює кожну житину шилом. Ой ходила молода дівчина по лісочку да сколола білую ніжку на трісочку. Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами. Котрий котрого да на стрілочку сколе. Вони сами скололи того гайдамаку.
Талап! меж.
1) Для выраженія паденія во что либо жидкое; для выраженія брызговъ какой либо жидкости. Грязюка з колеса талап на нього.
2) Для выраженія удара чѣмъ нибудь плоскимъ. Він його талап долонею по пиці. талап-талап! Для выраженія плаванія, бултыханія руками или лапами животнаго.
