Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ліпиця

Ліпи́ця, -ці, ж. Раст. Asperugo procumbens.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 369.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛІПИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛІПИЦЯ"
Безславно нар. Безславно.
Випарубок, -бка, м. Подростокъ. Мнж. 177.
Досу́кувати, -кую, -єш, сов. в. досука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Досучивать, досучить. Оце сяду та ниток досукаю. Богодух. у.
Завто́вш, завто́вшки, нар. Толщиною. Ударив кулаком у стіну, — так стіна й провалилась, дарма, що була така завтовшки, як у мужика хата. Рудч. Ск. І. 104.
Кружечок, -чка, м. Ум. отъ круг.
Лащити, -щу, -щиш, гл. Ласкать. Лаще мати дитину: Харьк.
Лож, -жі, ж. Ложа, прикладъ ружья. Шух. I. 229.
Нага́нити, -ню, -ниш, гл. Упрекнуть.
Пауз, -за, м. = і. Рубель 1. Вх. Лем. 447.
Розсучий, -а, -е. Болѣе чѣмъ сучий. От розсучого сина! (брань). Рудч. Ск. II. 76.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛІПИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.