Аго́в! Аго́сь! меж. Означаетъ призывъ и откликъ: Ау! го, го! Эй! Послушай! Аго́у, старий! — Агоу! — Чи Семену пак буде годів з 20? — Ато ж. Морд. Оп. 1861. 20.

Безкебетний, -а, -е. Неспособный, неумѣлый. Він зовсім безкебетний чоловік. Кіевск. у.

Дрібча́тий, -а, -е. Большими крупинками (о соли и т. п.). Рк. Левиц.. Cм. дрібковий.

Ланець, -нця, м. Оборванецъ, оборвышъ, голякъ, сорванецъ. Забравши деяких троянців, осмалених як гиря ланців, п'ятами з Трої накивав. Котл. Ен. І. 5. Ой, мати моя старая, за що ти мене скарала, за ланця мене оддала? Мет. 263. Ув. ланцюга. Ланцюга що дня п'є, прийде додому, мене б'є. Мет. 263.

Навби́тки нар. Въ выраж.: гуля́ти навби́тки. Игра на праздникъ Пасхи крашеными яйцами: бьютъ яйцо о яйцо, и тотъ, чье яйцо видержить, забираетъ разбитое яйцо своего партнера. Чуб. IV. 43.

Нагні́чувати, -чую, -єш, сов. в. нагніти́ти, -чу́, -тиш, гл. Нажимать, нажать, надавливать, надавить, придавливать, придавить. Повалив мене та ще й коліном нагнітив. Лебед. у. Язик отерп, замерзла мова, мов камінь сердечко нагнів. Мкр. Г. 24.

Панич, -ча, м. 1) Баричъ, барчукъ; бѣлоручка. 2) Холостякъ. 3) Иносказ. чортъ. 4) кручені паничі. Раст. Ipomea. Анн. 108. Ум. паничик, паниченько, паничо́к. Грин. III. 15.

Племіння, -нів, с. мн. Племена. Встрѣчено у Кулиша. Великі й дрібненькі племіння й народи. К. Дз. 231.

Ударяти, -ряю, -єш, сов. в. уда́рити, -рю, -риш, гл. 1) Употребляется лишь сов. в.: ударить, несов. въ очень рѣдкихъ случаяхъ. Ударив кулаком у стіну. Рудч. Ск. І. 104. Та вирвала травиченьку, та вдарила по личеньку. Н. п. Ударив києм. Куля вдарила. ударити під личко, під лице. Ударить въ ухо. Н. Вол. у. — на одліт. Приблизивъ правую руку къ лѣвому плечу, ударить отъ себя. Ударив мечем на одліт. Н. Вол. у. І в погоду часом грім ударить. Ном. № 1965. Дощ ударив та ше і з вітром. Мнж. 27. Треба про те нам дбати, щоб Господь дощиком ударив. Лебед. у. ударити чоло́м. поклониться. Перші посли прийшли, хорошенько в хату ввійшли, та вдарили чолом перед нашим столом. Грин. III. 497. — лихом об землю. Cм. лихо. Ном. № 2426. 2) — на ко́го. Нападать, напасть. Наступить військо проти мене.... ударить на мене війною. К. Псал. 60. 3) Только сов. в. — ногами, — гопака. Пуститься въ танецъ. Вельможна громада не втерпіла, ударила старими ногами. Шевч. 126. Посадила вража бада на трьох яйцях гусака, сама вийшла на вулицю та вдарила гопака. Н. п. 4) — у дзвін. Зазвонить. Гей вдарили сумно-нагло у голосний дзвін. Рудч. Чп. 162. Ударили в дзвони. Шевч. 161. — в тимпани. Заиграть на тимпанахъ. Ударте в тимпани, у гуслі дзвоніте. К. Псал. 189. — у струни. Ударить по струнамъ. Ой ударю ж зразу у струни живії. К. Досв. 5) — з гармати. Выстрѣлить изъ пушки. Вдарили з гармати. Шевч. 234. Также и объ иномъ огнестрѣльномъ оружіи. Ударив з рушниці, з пістоля. вдарила гармата. Выстрѣлила пушка, дала выстрѣлъ. Ой над річкою Самарою вдарили гармати. Рудч. Чп. 104. 6) вдаряти в багатство. Жить богато. У багатство не вдаряє, а чим має, тим витає. Ном. № 11930. 7) вдаряти на що. Обращать вниманіе на что. Москаль на сльози не вдаря. Ном. № 1837.  

Хотіння, -ня, с. Хотѣніе, желаніе. Желех.