Вередити, -джу, -диш, гл. Мѣшать, препятствовать, вредить.
Гуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Гулять, расхаживать, ходить, ѣздить гдѣ либо. От котик і довідався, що царь з дочкою гулятиме біля річки. По садочку я гуляю, товариша викликаю. В тій галері од пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли. Вітер віє повіває, по полю гуляє. А думка край світа по хмарі гуля. Ревуть ляхи, а поставець по столу гуляє. 2) Кутить, веселиться, гулять, развлекаться, пировать. От знов грошей доволі; знов коваль п'є та гуляє. Гуляй, дитино, поки твоя година. Козацьтво гуляє, байрак гомонить. Гу́льма гуля́ти. Гулять напропалую. 3) Быть празднымъ. Козак — душа правдивая, сорочки не має — коли не п'є, так нужу б'є, а все не гуляє. Роби, не лежи, не гуляй! — сам Бог сказав. Шлях не гуляє, т. е. много на немъ народу. Щоб він, гуляючи, навчав Настусю заповідь. 4) Быть въ гостяхъ, развлекаться въ гостяхъ. То оце вже ви й додому? гуляйте в нас іще. Гуляйте! — Гуляли б, та хліба не брали. (Шутка). 5) Играть (въ различныя игры). Вони... гуляють у карти. Гуляють у тісної баби. 6) Танцовать. Він як заграв на ту дудку, то увесь товар і я гуляли до самого вечора. 7) О животныхъ: быть въ періодѣ случки, бѣгаться. Наша корова тепер саме гуляє.
Ґре́чно нар. Учтиво, любезно; мило.
Кидик, -ка, м.
1) Маленькій человѣчекъ.
2) Замарашка.
Лопа́та, -ти, ж. 1) Лопата для копанія, пересыпки сыпучихъ тѣлъ. Ніхто не розлучить, ні світ, ні зоря, хиба нас розлучить сирая земля, заступ, лопата, земляная хата. З одного дерева і хрест, і лопата: хрестові ся кланяють, а лопатою нечисть відкидають. Лопатами віяли. Лопата дерев'яна або залізна. 2) Лопата пекарная. Химка й хазяйка, та лопати нема. Ум. лопатка, лопатонька, лопаточка.
Перцювати, -цю́ю, -єш, гл.
1) Очень энергично что либо дѣлать, чего либо требовать. А він по тій ріллі з конякою перцює, біга. Вже не даремне батько так перцювали, щоб її (подушку) покласти їм у голови. Та ну бо! й почне з-за Ядама гнути. Росказав би мерщій, що там, та й край, — перцює стара.
2) Дѣлать строгій выговоръ, ругать.
Постукувати, -кую, -єш, гл. Постукивать. Сяде верхом на кочергу, постукує єю по хаті.
Столичний, -а, -е. Столичный.
Тікатися, -каюся, -єшся, гл. = тікати.
Щадок, -дку, м. Потомокъ.