Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лікарів

Лі́карів, -рева, -ве Принадлежащій лѣкарю.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 368.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛІКАРІВ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛІКАРІВ"
Глуздівно нар. = глузливо. Енею глуздівно сказав. Котл. Ен. VI. 87.
Змести Cм. змітати.
Индичий, -а, -е. Принадлежащій, свойственный индюку или индюшкѣ.
Небачний, -а, -е. = необачний.
Опас, -су, м. Небольшое мѣсто для пастбища въ саду или огороженномъ лугу.
Повинитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. = повинуватися. Та призналась і повинилась їй. Стор. МПр. 35.
Пообсмолювати, -люю, -єш, гл. Осмолить (во множествѣ).
Посновиґати, -гаю, -єш, гл. Посновать, пошататься. Свиня у панський двір залізла, посновиґала там. Гліб. 39.
Потьопатися, -паюся, -єшся, гл. = потьопати.
Реготати, -чу, -чеш, гл. 1) Хохотать. Ніч наша регоче, коровая хоче. Мет. 164. Що Микита сміється, до Марусі береться: а Маруся регочеться, до Микити не хочеться. Чуб. V. 177. 2) Ржать. Вх. Лем. 460.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛІКАРІВ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.