Варга, -ги, ж. 1) Также: варґа. Губа.  2) ? Не пуйдем за варгу, заваруй 'ня, Боже! пуйдем за млинаря, допомоз мі, Боже!                         
                        
                                                
                          Ветхий, -а, -е. 	Ветхій. В ветхе рям'є я одігся.                         
                        
                                                
                          
	Загнива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. загнисти́ и загни́ти, -нию́, -є́ш, гл. Загнивать, загнить. 
                        
                        
                                                
                          
	Запоро́шувати, -шую, -єш, сов. в. запороши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Начинать, начать пылить, сыпать (о снѣгѣ и пр.). Сніг то запорошить, то перейде, то знов запорошить.  I2) Запыливать, запылить, запорошить. Перед нею став і сам Опанас, але не запорошеним ратаєм.  3) О глазѣ: засорять, засорить. Не дивись високо, бо запорошиш око.  
                        
                        
                                                
                          
	Лю́стро, -ра, с. Зеркало. Морським милом умивалася, в ясне люстро виглядалася.  Ум. люстерко, люстеречко. В золотев люстерко видивлялася. 
                        
                        
                                                
                          
	Напро́ти́, напро́тив, нар. Напротивъ. Повиставляло напроти сонця свої боки.  Сіла собі напротив віконця.  Cм. навпроти.
                        
                        
                                                
                          Обминувати, -ну́ю, -єш, гл. = обминути. Ввесь мак обламав, тільки одну да маківку да й обминував.                         
                        
                                                
                          Поквапитися, -плюся, -пишся, гл.
	1) Поспѣшить, поторопиться.
	2) Польститься. Але не багато значних панів поквапилось до неї в гості.                         
                        
                                                
                          Понагодовувати, -вую, -єш, гл. Накормить (многихъ). Він понагодовував салом усіх.                         
                        
                                                
                          Цвіток, -тка, м. = квітка. Ум. цвіточок.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          