Близитися, -жуся, -зишся, гл. Приближаться. Здавалося, неначе близився до покійника.
Дері́й, -рія́, м. 1) = Дерун. Бога роди! І в Харькові в палаті добрі дерії. 2) Напильникъ. 3) Тотъ, который деретъ овечью шерсть.
Зага́воронитися, -нюся, -нишся, гл. Зазѣваться.
Заночува́ти, -чу́ю, -єш, гл. 1) Заночевать, остаться на ночь. Добре, остануся, заночую в тебе. 2) О дѣвушкѣ или парнѣ: лечь спать съ кѣмъ (на посидѣлкахъ). Я з тобою вечерую, з другим заночую. 3) Принять на ночлегъ. Чи спиш, серце, та чи чуєш, чи Добоша заночуєш?
Калачити, -чу, -чиш, гл. Стучать, бренчать. Під моєю кобилою підкови калачуть.
Лють, -ті, ж. Сильный холодъ. Теперки ще нічого, а як сама лють була, то хочень і три в'язки соломи спали, то холодно.
Понагинати, -на́ю, -єш, гл. Нагнуть (во множествѣ). Як би нам оці вишні хто понагинав, а то не достанемо рвати.
Стяблечко, -ка, с. Ум. отъ стябло.
Товди, товді, нар. = тоді. Товди собі зробили вечеру. Товді я була весела, як у батенька я жила.
Уроки, -ків, м. Сглазъ. Виливали переполох, вмивали од уроків. Від уроків і Бог не заховає. На бджолу уроки нападуть. Ум. уро́ченьки. Ув. уро́чища. Вишептати уроки-урочища. У гуцуловъ въ ед. ч.: уро́чище.
