Гурко́та́, -ти, ж. 1) = Гуркіт. 2) Мурлыканіе. А на кота — гуркота, а на діти — дрімота.
Жовті́сінький, -а, -е. Совершенно желтый, очень желтый.
Мали́й, -а́, -е́ 1) Малый, маленькій, небольшой. З малої искри великий огонь буває. Мала дитина. Мала вербочка. Малі чоботи на мене. На їх сем'ю се мала хата. Хоч він малий серед панів чоловік, та великий розум має. Ой гукну я на малого: сідлай коня вороного! час малий. Короткое время. Літа ж мої, літа, та ви молодії, де ж я вас поділа за часи малії. 2) У гуцуловъ употребляется для названія различныхъ животныхъ: малим называютъ волка, малою — овцу; призиваютъ теленка: мале! мале! Сравн. ст. менший. по-малу. Cм. помалу. Ум. мале́нечкий, маленький, малесенький, мале́сечкий, мане́нький, мане́сенький, манюній, манюсенький, манюсюсенький, манюсюнечкий. Ой ти, галочко чорная, маленькая! Скажи, галочко, де моя миленькая? Ще нема двох маленьких коробочок: одна маленька, а друга малесенька. Там хатина малесенька, там дівчина гарнесенька. Голівка в його була така малесечка, як зернятко. Вилися між деревами якісь сіресенькі пташечки малесечкі. Жінка маненька, коротесенька. Горобчичок манісенький, на ніженьку кривісенький. Ти ж моя манюсюнечка!
Ма́ти II, -маю, -єш, гл. 1) Имѣть. Ой мала вдова сина сокола. І любив, і кохав, собі дівчину мав. Отже матимемо зятя! Яка коса глас довгий має, здає — ота й лучше. Терпи, тіло: маєш, що-сь хотіло. Ой мати, мати, ти жалю не маєш! Ой повінь, вітроньку, а з гори в долину, де маю родину. Маєш що їсти? Ну й їж мовчки! ось, маєш книгу! На, возьми книгу! от тобі й маєш! Вотъ тебѣ на! матимеш із їм кло́поту (робо́ту)! Будетъ тебѣ съ нимъ хлопотъ! Дідона ж мала раз роботу, як з ним побігла на охоту. бог має. Нѣтъ. За Ганною навіть піп не йшов, бо ховати Бог мало защо. чорт-має, ма. Нѣтъ. Є гроші? Чорт-ма й копійки! Въ слѣд. примѣрѣ мати знач. родить: Кажуть люде, — чого я така гожа? Мене мати тоді мамі, як зацвіла рожа. 2) Намѣреваться, быть, намѣреннымъ, предполагать. Щось маю казати тобі — іди сюди! Кому Господь має що дати, то дасть і в хаті. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє: тим я її не займаю, що сватати маю. А се сі воли за що маєте продати? Голуб голубоньку да покинути має. Я мав заколоти свиню, та шкода, бо молода ще. Він... зараз постеріг, що то його мають виряжати з дому. Через тиждень Леонид Семенович мав виїхати до Київа. Ой мала я журитися, — нехай на Петрівку. 3) Быть должнымъ. Як вас, паничу, маємо звати? Маєш робити, то роби по правді, не виляй. Чи зійшло сонце? Мало зійти вже. 4) Съ неопредѣл. накл. глагола переводится безличной формой: придется. Ой знаю, знаю, кого я кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю. А ти маєш з їм укупі робити. 5) мати за кого, за що. Считать кого кѣмъ, чѣмъ. Жінка, що сама відбувала б жнива, мала б себе за вдову і народ би ганив за се чоловіка, що він хліба святого вкупі не заробляв із жінкою. Мене люде за дурного мають. Він не має мене за матір. він не має мене за устілку. Онъ считаетъ меня ни во что. 6) має-бути = мабуть. Має-бути панич простив. 7) маючи звичай. Соблюдая приличіе. 8) мати злість на ко́го. Злобствовать на кого. Злість на мене має Кость. 9) мати на мислі. Предполагать, думать. Скажи, мені, серце моє, що маєш на мислі? 10) мати на пеньку. Помнить, держать въ памяти. Я на пеньку собі маю, що він казав мені, той ворожбит-циган. 11) мати на о́ці. Не спускать съ глазъ.
Нажа́битися, -блюся, -бишся, гл. Надуться, напыжиться. Нажабиться кожен, напиндючиться.
Полінуватися, -нуюся, -єшся, гл. Полѣниться. Не полінуйсь провіять. Полінувались рано встать.
Поперемудровувати, -вую, -єш, гл. Перехитрить, перемудрить (многихъ).
Прожерти Cм. прожирати.
Самовар, -ру и самоварь, -рю, м. Самоваръ. Ухватив, як панського самовару.
Шкитирь, -ря, м. Большой кусокъ. Ото одбатував шкитирь.
