Братко, -ка, м. 1) Ум. отъ брат. Да накажу свойму милому хоть рідним братком. мн. ч. братки и браткове. Промовив до всіх монархів: «Мої братя (браткове), я би м хотів стару віру зоставити, а иншу прияти. 2) мн. братки. а) Родъ хлѣбнаго печенья? Чого то з сього святого хліба не зробиш? Усячину: діда, братки... каленика. б) Раст. = братік 2.
Вистягатися, -гаюся, -єшся, сов. в. вистягтися, -гнуся, -нешся, гл. Протягиваться, протянуться, растянуться. Гляньте на кота — як серед хати вистягся.
Дзя́бра, -бер, мн. = Зябра.
Догін, -го́ну, м. Погоня. Що сили в їх стало, побігли в догін.
Жлу́кто, -та, с. Родъ кадки, выдолбленной изъ цѣльнаго дерева, какъ улей- безъ дна; служить для бученія бѣлья или полотна. Жінка приводить його (чорта) до жлукта та й каже: «ставай раком у жлукто!» Чорт уліз у жлукто. Ум. жлу́ктечко.
Клясти, кляну (клену), -неш, гл. 1) Проклинать. Не співає чорноброва, кляне свою долю. Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас. 2) Поносить, ругать. Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести.
Лускорі́х, -ха, м. 1) пт. кедровка пестрая, орѣховка, Corvus caryocatactes. 2) = лускач.
Лут, -ту, м. Лыко. Здоровий як лут. Лут з його такий.
Невдаха, -хи, об.
1) Неудачникъ, — ница. Невдаха безталанний.
2) Неспособный, неспособная, неумѣлый, неумѣлая. Ум. невдашенька, невдашечка, невдашка. Да ти невдаха; да ти невдаха, да ти невдашенька моя! Ти ні спекти, ні зварить, ні з моїм родом говорить.
Сідавка, -ки, ж. Сидѣнье для ткача въ ткацкомъ станкѣ. Cм. сідець.
