Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безус
безусий
безуставичне
безуставичний
безуставично
безух
безухий
безушча
безхатник
безхатній
безхатько
безхвостий
безхитрий
безхлібний
безхліб'я
безхмарний
безхмарно
безцін
безцінний
безцінь
безчасу
безчеревий
безчережний
безчесний
безчестити
безчесть
безчестя
безчисна
безчуственний
безчуття
безшабельний
безшлюбний
безштанько
безщадний
безщадно
безщасний
безщасниця
безщастя
безя
без'язикий
без'язичник
бейбас
бейдак
бейдуля
бейкання
бейкати
бейкатися
бейла
бека
бекання
бекас
бекати
бекатися
бекет
бекеша
бекешка
беку
белбас
белебенити
белебень
белеґа
белей
белелюга
белендіти
белечка
бельбас
бельбахи
бельбехи
бельбухи
белька
белькнути
белькот
белькотання
белькотати
белькотіння
белькотіти
белькотня
белькотун
белькотуха
бельок
беляха
бемба
бембух
бемкати
бемул
бендзь
бендюга
бендюжина
бендюжний
бендюжник
бендюх
бенеберя
бенеря
бенкет
бенкетарь
бенкетний
бенкеток
бенкетування
бенкетувати
бентег
бентежити
беньдюга
бенькет
бенькетарь
бенькетний
бенькетування
бенькетувати
бер
бер! II
бербениця
бербівка
берва
бервення
бервено
бервенчастий
бервина
бервінковий
бервінок
бергамота
берда
Вивчення, -ня, с. Изученіе. Праця д. Огоновського є здобуток широкого вивчення джерел. Башт. 59.
Доступни́й, -а, -е. 1) Доступный. Люде живуть доступні такі, привітні. МВ. ІІ. 96. 2) Умѣющій легко ко всякому проникнуть, втереться въ довѣріе. Се провідала та Катря, облетавши села: жінка хитра, доступная, гарна і весела; хоть до кого підлеститься і що хоче знає, тайну з серця, слово з рота, де бажа, виймає. Мкр. Н. 7—8.
Запря́дувати, -дую, -єш, гл. = Запрядати. По народн. вѣрованіямъ можно запря́дувати доро́гу кому нибудь, т. е. отъ того, что женщина прядетъ, кому-либо не будетъ удачи въ промыслѣ, на который онъ отправляется. Коли стрілець або рибар вибіраєся на ловлю, тоді у хаті не сміє челядина прясти, бо она запрідує єму дорогу. Шух. І. 239.
Повніненький, -а, -е. = повнісінький. Повніненький горщик молока. Н. Вол. у.
Погейкувати, -кую, -єш, сов. в. погейкати, -каю, -єш, гл. Кричать, покрикивать: гей! погонять. Вже плугатарі погейкують, а вівчарики посвистують. Н. п.
Равер, -ра, м. Большая лягушка, живущая въ колодцахъ. Чуб. І. 66.
Синевод, -да, м. пт. Зимородокъ.
Умовляти, -ляю, -єш, сов. в. умовити, -влю, -виш, гл. Уговаривать, уговорить. Батько їх умовляв, мати їх умовляє — ні! Рудч. Ск. ІІ. 78. Стара почала вмовляти: зостанься та зостанься. МВ. І. 29.
Цеглястий, -а, -е. Кирпичнаго цвѣта.
Шкурник, -ка, м. Шкуродеръ. Лохв. у.
Нас спонсорують: