Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безус
безусий
безуставичне
безуставичний
безуставично
безух
безухий
безушча
безхатник
безхатній
безхатько
безхвостий
безхитрий
безхлібний
безхліб'я
безхмарний
безхмарно
безцін
безцінний
безцінь
безчасу
безчеревий
безчережний
безчесний
безчестити
безчесть
безчестя
безчисна
безчуственний
безчуття
безшабельний
безшлюбний
безштанько
безщадний
безщадно
безщасний
безщасниця
безщастя
безя
без'язикий
без'язичник
бейбас
бейдак
бейдуля
бейкання
бейкати
бейкатися
бейла
бека
бекання
бекас
бекати
бекатися
бекет
бекеша
бекешка
беку
белбас
белебенити
белебень
белеґа
белей
белелюга
белендіти
белечка
бельбас
бельбахи
бельбехи
бельбухи
белька
белькнути
белькот
белькотання
белькотати
белькотіння
белькотіти
белькотня
белькотун
белькотуха
бельок
беляха
бемба
бембух
бемкати
бемул
бендзь
бендюга
бендюжина
бендюжний
бендюжник
бендюх
бенеберя
бенеря
бенкет
бенкетарь
бенкетний
бенкеток
бенкетування
бенкетувати
бентег
бентежити
беньдюга
бенькет
бенькетарь
бенькетний
бенькетування
бенькетувати
бер
бер! II
бербениця
бербівка
берва
бервення
бервено
бервенчастий
бервина
бервінковий
бервінок
бергамота
берда
Відкликатися, -каюся, -єшся, сов. в. відкликнутися, -нуся, -нешся, гл. Отзываться, отозваться, откликаться, откликнуться. Як прийде лисичка, то не одклипайся. Рудч. Ск. II. 4. Відкликнувся Олесь, та й сам гдесь. Ном. № 12723.
Залозува́ти, -зу́ю, -єш, гл. Страдать гландами, опухолью слюнныхъ железъ. Мої воли тепер залозують. Прилук. у.
Квітчання, -ня, с. Убраніе цвѣтами. Жаль мені дівування і дитячого квітчання. Чуб. V. 44.
Нехворощ, нехвороща, -щі, ж. Раст. Artemisia vulgaris, чернобыльникъ. Польова нехвороща. Scoparia. ЗЮЗО. І. 112. Ой як тій дитині в нехворощі, то так мені гулять у тій Польщі. Чуб. V. 609.
Пороспуджувати, -джую, -єш, гл. = поросполохувати.
Пострянути, -немо, -нете, гл. Застрянуть, увязнуть (о многихъ). Тут, брате, коні не потягнуть нехай там будуть хоч які..., — де-де, а тут вони пострягнуть. О. 1861. IV. 157.
Снувати, -ную́, -єш, гл. 1) Сновать, дѣлать основу для тканія. 2) Основывать, создавать. Три голубоньки радоньку радять, радоньку радять, як світ снувати. Гол. II. 5.
Товариш, -ша, м. 1) Товарищъ. Гусь свині не товариш. Шейк. 2) Членъ общества, участникъ предпріятія. Вас. 155. Ум. товаришок.
Туманіти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Казаться какъ бы въ туманѣ, покрываться туманомъ. На лісі туманіє. Черк. у. 2) Одурѣвать, до одурѣнія доходить отъ скуки, одуряющей работы, неотвязной мысли и пр. З похмілля туманіла. Мкр. Н. 4. Лучче б жару червоного у руку набрала, як мені довелось туманіти коло її русої коси. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41). У його не гуляли, тільки туманіли, мов нудились під арештом і в турмі сиділи. Мкр. Н. 32. Туманів, туманів та таки й не пригадав, як зробити. Черк. у. Не будем туманіти між простацтвом. К. ПС. 84.
Убожество, -ва, с. Убожество, бѣдность. Я твоє багацтво переживу, а ти мого вбожества не переживеш. Ном. № 1611.
Нас спонсорують: