Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бідацьтво
бідашечка
бідашка
бідашний
бідвиннячко
бідити
бідка
бідкання
бідкатися
бідко
бідкувати
бідкуватися
бідний
бідник
біднити
біднитися
бідниця
біднівство
біднійшати
біднісінький
бідність
бідніти
біднішати
бідно
біднота
бідночія
бідня
бідняга
бідняк
бідняка
бідняство
біднячка
бідолага
бідолажний
бідолайчик
бідолак
бідолака
бідолах
бідолашний
бідонька
бідорака
бідораха
бідота
бідочка
бідування
бідувати
бідуля
бідяга
бієць
біжак
біжачий
біждерев
біжка
біжний
біжник
біжниця
біз
бізувати
бізуватися
бізун
бізцем
бізьдерево
бій
бійзько
бійка
бійкуватий
бійно
бійство
бік
білавий
білавка
білан
біларапський
білас
біластий
білаш
білений
біленик
біленце
біленький
білесенький
білет
білечка
білизна
білизнина
білий
білик
білилечко
білило
білина
білити
білитися
білиця
біличка
білісінький
білісінько
білість
біліти
білітися
білка
білкатий
білко
білля
біло
білобокий
білобородий
білобрівка
білобровий
біловерба
біловидий
біловинники
біловолосий
біловус
біловусий
білоголова
білоголовець
білоголовий
білоголовка
білоголовник
білогородок
З'яструбіти, -бію, -єш, гл. Сдѣлаться подобнымъ ястребу. Коли сова з'яструбіє, то вище сокола літає. Ном. № 4225.
Крихкенький, -а, -е., Ум. отъ крихкий.
Молодо́йка, -ки, ж. Родъ кушанья: кукурузная мука, свареная въ сладкомъ молокѣ. Вх. Зн. 37.
Навпо́слі и навпосля́, нар. = навпісля́. Коб мені той розум наперед, що тепер навпослі. НВолынск. у. Оце вже навпосля... то ще й його вчу. Г. Барв. 5.
Прогризати, -за́ю, -єш, сов. в. прогри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. Прогрызать, прогрызть. Так не проклята, мишва! Глянь, яку дірку прогризли! Черниг. у.
Руб I, -ба, м. 1) Рубецъ. Ходив.... у таких (сорочках), що руб руба позиває. Мир. ХРВ. 344. І руба сухого на йому не осталось. Ном. № 579. На ру́би наді́ти. Надѣть на изнанку. Галиц. 2) Ребро, грань, край. Шух. І. 260. Ру́бом поста́вити. а) Поставить на ребро. б) Выставить на показъ. Так якось уміла все вона, — як то кажуть, всяку копійку рубом. Сим. 231. Ум. Ру́бчик.
Сторичний, -а, -е. Сторицею, во сто разъ большій. За один старий клас, у другий літній час, сторичний дасть плід. Чуб. ІІІ. 18.
Схрякатися, -каюся, -єшся, гл. Отхаркаться. Покуре люльки, то й схрякається чоловік, то й лекше на груди. Волч. у.
Тягти, -гну, -неш, гл. 1) Тянуть, влечь, тащить. Ото вона за віровку та давай тягти. Рудч. Ск. І. 172. Твої слова — потопы води: лестять і тягнуть у безодню. К. Псал. 123. Тягни, кобило, хоч тобі й немило. Могил. у. 2) Вытягивать. З живих здирали шкуру.... жили тягли. Стор. МПр. 65, 3) Притягивать. Земля тягне до себе хату й звіря, й чоловіка, й воду. Ком. І. 11. 4) Пить. І брагу кухликом тягли. Котл. Ен. І. 11. 5) Сосать. Дивиться, батько (упирь) встав і з крайнього почав кров тягти. Грин. І. 53. 6) Эксплоатировать, выжимать. Жид брехнею живе, все з нас тягне. Ном. № 885. 7) Держать чью сторону, быть на чьей сторонѣ. Не тягнеш ти за беззаконних, що прикриваються законом. К. Псал. 219. 8) Относиться, причисляться. Село Токарі тягнуть до Бешкинської волости. Лебед. у. с. Драбівка до Дерепківця тягне. Черк. у. Дорожня тягне до нашої волости. Н. Вол. у. 9) біду тягти. Бѣдствовать. Приходиться до кінця віку біду тягти. Чуб. 10) до права тягти. Призывать къ суду. Син вітця до права тягне, донька на матір гнів піднімає. Гол. IV. 22.
Фу́кання, -ня, с. 1) Дуновеніе (ртомъ). Шейк. 2) Крики (на кого), брань.
Нас спонсорують: