Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бідацьтво
бідашечка
бідашка
бідашний
бідвиннячко
бідити
бідка
бідкання
бідкатися
бідко
бідкувати
бідкуватися
бідний
бідник
біднити
біднитися
бідниця
біднівство
біднійшати
біднісінький
бідність
бідніти
біднішати
бідно
біднота
бідночія
бідня
бідняга
бідняк
бідняка
бідняство
біднячка
бідолага
бідолажний
бідолайчик
бідолак
бідолака
бідолах
бідолашний
бідонька
бідорака
бідораха
бідота
бідочка
бідування
бідувати
бідуля
бідяга
бієць
біжак
біжачий
біждерев
біжка
біжний
біжник
біжниця
біз
бізувати
бізуватися
бізун
бізцем
бізьдерево
бій
бійзько
бійка
бійкуватий
бійно
бійство
бік
білавий
білавка
білан
біларапський
білас
біластий
білаш
білений
біленик
біленце
біленький
білесенький
білет
білечка
білизна
білизнина
білий
білик
білилечко
білило
білина
білити
білитися
білиця
біличка
білісінький
білісінько
білість
біліти
білітися
білка
білкатий
білко
білля
біло
білобокий
білобородий
білобрівка
білобровий
біловерба
біловидий
біловинники
біловолосий
біловус
біловусий
білоголова
білоголовець
білоголовий
білоголовка
білоголовник
білогородок
Дроби́тько, -ка, м. Говорящій скоро и невнятно.
Зрошати, -ша́ю, -єш, сов. в. зроси́ти, -шу́, -сиш, гл. Орошать, оросить. К. Досв. 26. Дрібненькими слізоньками все поле зросила. Мет. 274. Припав він до землі та й зросив її слізьми. МВ. ІІ. 70.
Зужиткувати, -ку́ю, -єш, гл. Потребить, израсходовать. Подольск. г.
Купайлочко, -ка, м. Ум. отъ купайло.
Матери́знений, -а, -е. Изъ наслѣдства, доставшагося отъ матери. Се у мене плахта материзнена. Волч. у.
Нака́зни́й, -а, -е. Исправляющій должность. Наказний гетьман, отаман. Я збудив свого наказного, передав йому отаманство та й вернувся додому. Г. Барв. 143.
Повічайка, -ки, ж. = повіка. Вх. Уг. 260.
Покопання, -ня, с. Изрытіе.
Пошастати, -таю, -єш, гл. Походить туда и сюда; пошнырять.
Цур меж. 1) Прочь съ чѣмъ, кѣмъ, ну его, тебя.... (выражаетъ желаніе избавиться отъ чего, не имѣть съ чѣмъ дѣла). «Цур їй, пек від нас!» каже Олена. Кв. Цур тобі, який ти дурний. Ном. Таке робили, що цур йому вже і казать. Котл. Ен. ІІІ. 51. Цур тобі пек! 2) Чуръ, стой, погоди (выражаетъ запретъ, непремѣн. условіе, напр. въ игрѣ). Цур на тонший кінець! КС. 1887. VI. 477. Цур, міньки не розміньки! мертвого з гроба не вертають. Харьк. г. Е, ні, стривайте, цур не грать, а то не буду й танцювать, поки барвінку не нарву та не уквітчаюсь. Шевч. 496.
Нас спонсорують: