Білет, -та, м. = билет. 1) Білети продаватимуться... у театрі. 2) 3) Схотів розмінять білет.
Буддень, -дня, м. Будень, рабочій день. ....мені не вілен світ ні в буддень, ні в свято. Про буддень. Для будня, въ будень. Ця спідниця вже нехай про буддень буде. Вона тії сережки про буддень зносила.
Ворін, -рона, м. Воронъ. Ум. ворінець. Ой по дівчині отець-мати плаче, а по козаку чорний ворінець кряче.
Дрясува́ти, -су́ю, -єш, гл. Топтать. Ой як же вийшла Божая мати да на крижові стала: кулі вертала, кіньми дрясувала, воювати не дала. Cм. ґрасувати.
Зага́ра, -ри, ж. Усердіе, горячность въ работѣ. Нема загари робити.
Мудри́на, -ни, ж. Раст. Larix europaea.
Позвичайнішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться вѣжливѣе, улучшиться по своему поведенію. Був розбишака на все село, а в руках подержано його — позвичайнішав, став м'який, хоть в ухо бгай.
Розгикатися, -каюся, -єшся, гл. Много икать.
Скоро нар. 1) Скоро. Журба ж мене, моя мати, скоро з ніг ізвалить. 2) Какъ только, коль скоро, лишь только. Скоро жених і гості з двора, панночка в плач. Скоро забачив Мазепенкову ватагу, зараз узяв та й об'їхав її кругом. Ум. скоренько, скоресенько.
Спочувати, -ва́ю, -єш, сов. в. спочути, -чую, -єш, гл. 1) Чувствовать, почувствовать. Мені їх любі слова чуються, я їх кохання спочуваю. 2) Сочувствовать, посочувствовать. Я б і з малою дитиною розмовляла. Нехай мені спочує аби хто. Вона знов йому вимовляла свій жаль, свою тугу на серці.... Як же жалував, як спочував.