Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бендюга

Бендюга, -ги, ж. 1) бендюга = ломака = дрюк. Як схопилась буря, так я бендюгу виламав та давай скоріше хату вкривати. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 2) Бревно, посредствомъ котораго вѣтряная мельница поворачивается. Харьк. ( Залюбовск.). 3) Каждая изъ жердей, которыя кладуть на возъ для укладки на нихъ сноповъ: двѣ вдоль, а двѣ поперегъ. Харьк. у. 4) мн. бендюги. Родъ простой повозки, ломовые роспуски. Шейк.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 49.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕНДЮГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕНДЮГА"
Городови́й, -а́, -е́. Городовой. Городові козаки. К. ЧР. 12. Городова старшина. Мет. 413.
Ді́вер, -ра, м. Деверь, мужнинъ братъ. Живе баба за дівером, лиха прикупивши. Ном. № 7507. Ум. Ді́верко. Ой як мені діверка братіком назвать. Мет. 159.
Ми́тьма нар. = митусь. Вх. Зн. 36.
Молокосо́с, -са, м. Молокососъ.
Наменува́ти, -ну́ю, -єш, гл. = найменувати.
Опухлий, -а, -е. Опухшій. Опухла дитина голодная мре. Шевч. Роскрила опухлі очі. Мир. Пов. II. 112.
Покраденці, покрадці, покрадьки, нар. Украдкой, тайкомъ.
Пропостити, -щу, -стиш, гл. Пропостить.
Прошколярувати, -рую, -єш, гл. Пробыть школьникомъ.
Чепак, -ка, м. Чепецъ. Чужій жоні чепак купив, а своїй ємь забив. Гол. IV. 493. Ум. чепачо́к. Гол. IV. 403.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕНДЮГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.