Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

боріг
борідка
борідонька
борідочка
борікати
борікатися
борінка
борінний
борінник
боркання
боркати
борконь
боркотати
боркотун
борлак
борланка
бормотати
бормотіти
борня
боровий
боровик
боровина
боровиця
боровичний
боровичок
боровниця
борода
бородавка
бородавканя
бородавник
бородавочка
бородай
бородань
бородатий
бородиця
бороздити
борозенний
борозенька
борозка
борозна
борозний
борознистий
борознувати
борознюк
борозняк
бороло
борона 1
борона 2
боронення
боронець
боронити
боронитися
бороння
боронувати
боросква
боростатися
боротати
бороти
боротися
бороття
боротьба
борочок
борошенний
борошенце
борошнити
борошнитися
борошно
борошняний
борс
борсання
борсати
борсатися
борсук
борсуків
борсучий
борсюк
борт
бортавий
бортак
бортник
бортняк
бортуля
борть
бортяний
бортяник
борух
борушкатися
борше
боршєвка
борщ
борщевий
борщик
борщичок
борщівний
борщівник
борщівниця
борщівничити
борщівничка
борщівничок
борщовий
борщувати
борюкатися
босака
босем
босий
босини
босісінький
босіти
боска
боско
босо
босоніж
босоніжка
босоніч
босоногий
босорка
босорканя
босоркун
бости
босувати
Виметний, -а, -е. Исключенный, избавленный, изъятый. Та тут, як правду казати, нема й однієї хати виметної од корости. Переясл. у. Злодіїв зловили, а Костянтин зостався виметний. Прилук. у.
Дру́жній, -я, -є. 1) Дружественный, дружный. Г. Барв. 138. Дружня розмова. К. Досв. 93. Дружній череді вовк не страшний. Ном. № 10747. 2) Принадлежащій другу. Дружню жінку взяв до себе. Ум. дружненький.
Захво́йдати, -даю, -єш, гл. Загрязнить. Де це ти захвойдала спідницю?
Обнова, -ви, ж. 1) Обнова, обновка. Чого се тобі так треба сорочки тії? — Обнови заманулось. МВ. (О, 1862. І. 89). 2) Откидной воротник шубы. Гол. Од. 17, 76.
Переплинути, -ну, -неш, гл. = перепливти. Треба мені перебрести сю річеньку та глибокую. А чи мені перебрести, а чи мені переплинути. Чуб. V. 456.
Поберечи, -режу, -же́ш, гл. = поберегти. Желех.
Попростягатися, -гаємося, -єтеся, гл. Протянуться (о многихъ). Козаки посідали, жовніри попростягались біля їх на траві. Стор. МПр. 105.
Спузирити, -рю́, -риш, гл. Вздуть. Все море зараз спузирило. Котл. Ен. І. 9. Спузирило йому все тіло.  
Суремка, -ки, ж. Ум. отъ сурма.  
Хлопець, -пця, м. 1) Мальчикъ. П'ятеро діток Бог дав: дві дівчини і три хлопці. МВ. І. 9. 2) Подростокъ, юноша, молодой человѣкъ, парень; мн.: ребята. КС. 1887. VIII. 767. З Богом — не з хлопцем жартувати. Ном. Еней був парубок моторний, і хлопець хоть куди козак. Котл. Ен. І. 5. Дівчата ж із хлопцями начали гулять. Рудч. Ск. II. 157. У ліс, хлопці! Шевч. 173. Хлопці-риболовці, удалі молодці, ви закиньте сітку через синє море. Чуб. V. 28. 3) Ученикъ у ремесленника. Вас. 210. 4) мн. хло́пці. Родъ пантомимы съ куклами и музыкой; устраивается дѣвушками на рождественскихъ святкахъ. О. 1862. IV. 87. 5) Подпорка въ дышлѣ у воловьяго воза. 6) Штативъ, подставка для веретена въ видѣ четырехугольной рамки, когда съ веретена сматываютъ на клубокъ нитки. Ум. хло́пчик, хло́пчичок. В його двоє дітей зосталося: хлопчик і дівчинка. Рудч. Ск. ІІ. 67. Cм. хлоню.
Нас спонсорують: