Вербина, -ни, ж.
1) Одно вербовое дерево. Не стій, вербино, роскидайся.
2) Вербовое дерево. Стіни з вільхи та вербини. Ум. вербинка.
Вісько, -ка, с. и пр. військо и пр. Без ради й вісько гине.
Гвардія, -дії, ж. Гвардія. А паничів у гвардію. Царська гвардія.
Груща́нка, -ки, ж. (Выговаривается также и грущинка). Родъ кушанья, свареннаго изъ растертыхъ грушъ. Грущинку варять з грушок, котрі перетирають через сито.
Ма́яти, -маю, -єш, гл. 1) Развѣваться. Через улицю гай, гай, моя кісочка май, май! Стрічки мають в синьому небі. 2) Колыхать, колыхаться. Вітер віє, гілля має. Ой високо клен-дерево має. 3) Махать. Соловейко летить, крильцями має. 4) Виднѣться; мелькать. Орися росла собі, як та квітка в городі: повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі в старого сотника.
Помастити, -щу́, -сти́ш, гл.
1) Помазать. Помасти вареники. Помасти тим болотом очі. Вона її (піч) попідводила, помастила.
2) Запачкать. Помастила одежу.
Пралев, -ва, м. Самый сильный левъ? Я, — каже, — лев. — А я пралев.
Строкатий, -а, -е. 1) Пестрый.
2) О масти: пѣгій. Хтось до вас строкатого коника приводив.
3) Капризный. В душі своїй була строката.
Сухендувати, -ду́ю, -єш, гл. Шутливо то-же, что и секундувати.
Тетера, -ри, ж. = тетеря. Летіла тетера, не вчора — тепера; упала в лободу, шукаю не знайду. Ум. тете́рка, тете́ронька, тетерочка, тетірка.
