Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

балакуватий
балакун
балакучий
балам! балам!
баламкати
баламут
баламута
баламутити
баламутка
баламутний
баламутно
баламутство
балан
баланда
баландати
баландіти
балахрестити
балачка
балбера
балберка
балберний
балберочка
балберочний
балбира
балда
балеґа
балець
бали
балик
балище
балія
балка
балмус
балок
балта
балтина
балу
балування
балувати
балух
балухатий
балухи
балуша
балхва
балцанка
баль
бальвувати
бальзанка
бальо
бальовий
бальога
бальок
балювання
балювати
балюра
балякати
баляки
баляндраси
баляндрасити
баляндрасник
баляс
баляси
балясник
балясниця
балясувати
бам-бам!
бамбара
бамбера
бамбиляти
бамбула
бамбулька
бамбух
бамкати
баналюки
банда
бандаж
бандажований
бандажувати
бандазка
бандазкований
банджюр
бандз
бандина
бандур
бандура
бандури
бандурка
бандурний
бандурник
бандуронька
бандурочка
бандуруватий
бандурчаник
бандурчанка
бандурчина
бандурша
бандурянка
бандурята
бандюра
банелюки
баник
банита
банити
банитися
банітувати
банка
банкас
банкет
банкрут
банкрутство
банкрутувати
банність
банно
баночка
банта
бантина
бантиня
бантувати
банувати
бануш
Безсилля, -ля, с. Безсиліе, отсутствіе силъ. Дай мені моє безсилля і мизерність зрозуміти. К. Псал. 95.
Браво нар. Хорошо, красиво. Казав москаль «право», та й збрехав браво. посл. ум. бравенько, бравесенько.
Вимогчи, -жу, -жеш, гл. = вимогти.
Витолочувати, -чую, -єш, сов. в. витолочити, -чу, -чиш, гл. Вытаптывать, вытоптать. Не дали мені й зібрать того ячменю, увесь витолочили. Стор. ІІ. 119. Всю траву витолочили гуляючи. Левиц. І. 350.
Запра́вжній, -я, -є. = справжній. Встав заправжній мертвець. Драг. 62.
Захожалый, -а, -е. прил. Захожій.
Плящина, -ни, ж. Бутылка, небольшая бутылка. Тут зараз за плящину взявся... усім по чарці піднести. Алв. 23.
Попережатися, -жаюся, -єшся, сов. в. попереди́тися, -джу́ся, -ди́шся, гл. Опережать, опередить, выставляться, выставиться впередъ. Не попережайся поперед війська і не оставайся позад війська. АД. І. 314.
Проміжний, -а, -е. Промежуточный.
П'ядити, -джу, -диш, гл. 1) Мѣрять п'я́ддю. Вх. Лем. 459. 2) О гусеницѣ геометра: ползти. П'ядит усениця. Вх. Лем. 459. 3) Стремиться, достигать, добиться. Вх. Лем. 459.
Нас спонсорують: