Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

балакуватий
балакун
балакучий
балам! балам!
баламкати
баламут
баламута
баламутити
баламутка
баламутний
баламутно
баламутство
балан
баланда
баландати
баландіти
балахрестити
балачка
балбера
балберка
балберний
балберочка
балберочний
балбира
балда
балеґа
балець
бали
балик
балище
балія
балка
балмус
балок
балта
балтина
балу
балування
балувати
балух
балухатий
балухи
балуша
балхва
балцанка
баль
бальвувати
бальзанка
бальо
бальовий
бальога
бальок
балювання
балювати
балюра
балякати
баляки
баляндраси
баляндрасити
баляндрасник
баляс
баляси
балясник
балясниця
балясувати
бам-бам!
бамбара
бамбера
бамбиляти
бамбула
бамбулька
бамбух
бамкати
баналюки
банда
бандаж
бандажований
бандажувати
бандазка
бандазкований
банджюр
бандз
бандина
бандур
бандура
бандури
бандурка
бандурний
бандурник
бандуронька
бандурочка
бандуруватий
бандурчаник
бандурчанка
бандурчина
бандурша
бандурянка
бандурята
бандюра
банелюки
баник
банита
банити
банитися
банітувати
банка
банкас
банкет
банкрут
банкрутство
банкрутувати
банність
банно
баночка
банта
бантина
бантиня
бантувати
банувати
бануш
І II, меж. 1) Выражаетъ удивленіе. І, матінко моя! Я бачив в городі такеє, що тілько в казці росказать. Гліб. І! що тепер із ним зробилось! Де в біса й сила тая ділась. Гліб. А жіночку свою любив і Господи єдиний! Шевч. 526. 2) І вже! Выражаетъ печаль, отсутствіе надежды: Эхъ! увы! Йди, доню, гуляти!... — І вже, моя мати, мені не гуляти. Хата, 11. І вже, не справить горбатого могила. Ном. № 3221.
Лужо́к, -жка, м. Ум. отъ луг.
Макови́нець, -нця, м. = маковина 2. Вх. Лем. 433.
Опівденний, -а, -е. Полуденный. Желех.
Підводити, -джу, -диш, сов. в. підве́сти́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Подводить, подвести. Кобзу підвели йк дубу і поставили під гіллею. Стор. МПр. 105. Він до огню то рило підведе, то лапу коло жару сушить. Греб. 386. 2) Проводить, провести. Куди дорога до міста, дівчино?... — Я вас зараз підведу, ви певне здалека. Гн. І. 90. 3) Поднимать, поднять, приподнять. Узяв колоду за комель, підвів проти себе як свічку. Мнж. 9. Маруся підвела очиці вгору. Кв. Вона глянула: підведіть мене, добрі люде. МВ. І. 57. 4) При побѣлкѣ и окраскѣ цвѣтной глиной (стѣны, печи и пр.): проводить, провести бордюръ. Kolb. I. 56. Зосталося тілько жовтою глиною підвести. Мир. Пов. II. 80. 5) Подводить, подвести, подвергнуть чему; обмануть ожиданія. МВ. (О. 1862. III. 68). Пропади ти лучче сам, що нас усіх підвів. Рудч. Ск. 6)до чо́го, на що. Подстрекать, подстрекнуть. Тут і росказала все, до чого копитан мав її підвести. Кв. Бодай твоя мати в пеклі згоріла, бо що нас молоденьких на тоє підвела. Чуб. V. 231.
Плакати, -чу, -чеш, гл. Плакать.
Пліндрування, -ня, с. Грабежъ, разореніе, опустошеніе.
Пориватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. порва́тися, -рву́ся, -рве́шся, гл. Порываться, рваться; бросаться, броситься. Скільки раз я поривався до вас. Г. Барв. 280. Ще гірш мене зневажає, а де́лі й бити вже порвалась. МВ. І. 29. Ой порвався козак Нечай до тугого лука. АД. II. 79. «Змилуйсь, свате, я в цій зроду лазні не купався!» Скорчивсь, зморщивсь, — шубовсть в воду та й назад порвався. Г.-Арт. (О. 1861. ІІІ. 106).
Поскручувати, -чую, -єш, гл. 1) Скрутить (во множествѣ). Поперетинали ремні, котрими поскручувані були руки у козаків. Стор. МПр. 108. 2)го́лови. Свернуть головы. Давай... їм, (горобенятам) голови, поскручуємо. Мир. ХРВ. 42.
Смудитися, -джуся, -дишся, гл. Жариться, печься. Там (у пеклі, в печі) душі ся смудили і чорти їх мішали желізними кочергами. Гн. II. 252.
Нас спонсорують: