Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

балакуватий
балакун
балакучий
балам! балам!
баламкати
баламут
баламута
баламутити
баламутка
баламутний
баламутно
баламутство
балан
баланда
баландати
баландіти
балахрестити
балачка
балбера
балберка
балберний
балберочка
балберочний
балбира
балда
балеґа
балець
бали
балик
балище
балія
балка
балмус
балок
балта
балтина
балу
балування
балувати
балух
балухатий
балухи
балуша
балхва
балцанка
баль
бальвувати
бальзанка
бальо
бальовий
бальога
бальок
балювання
балювати
балюра
балякати
баляки
баляндраси
баляндрасити
баляндрасник
баляс
баляси
балясник
балясниця
балясувати
бам-бам!
бамбара
бамбера
бамбиляти
бамбула
бамбулька
бамбух
бамкати
баналюки
банда
бандаж
бандажований
бандажувати
бандазка
бандазкований
банджюр
бандз
бандина
бандур
бандура
бандури
бандурка
бандурний
бандурник
бандуронька
бандурочка
бандуруватий
бандурчаник
бандурчанка
бандурчина
бандурша
бандурянка
бандурята
бандюра
банелюки
баник
банита
банити
банитися
банітувати
банка
банкас
банкет
банкрут
банкрутство
банкрутувати
банність
банно
баночка
банта
бантина
бантиня
бантувати
банувати
бануш
Баламутство, -ва, с. Возмущеніе, смущеніе; обманъ. Їх обман, їх криту золотом і баламутством правду. К. ДЗ. 37.
Глибоченний, -а, -е. Черезвычайно глубокій. Св. Л. 213. А провалля таке глибоченне, що й дна не видно. ЗОЮР. I. 311.
Злеге́нька и злегесенька, нар. Ум. отъ зле́гка.
Зли́нути, -ну, -неш, гл. Слетѣть; взлетѣть. Злину з дуба. Гол. IV. 446. З дерева злинула голубка, сіла мені на плече. Левиц. Пов. 17. Побачив він Духа Божого, що спустився, як голуб, і злинув на него. Єв. Мт. III. 16. Злинув на дерево.
Зоп'ясти, -пну, -неш, гл. = зіп'ясти, -сяГліб. 89. Левиц. І. 103.
Пирх! меж. для выраж. вылета. Я до куща — коли відтіля пи-и-р-рх! Грин. I. 224.
Підмотувати, -тую, -єш, сов. в. підмота́ти, -таю, -єш, гл. Подматывать, подмотать. (Перстінь) здоровий, як каблучка: щоб надіти, прийшлося прядівом підмотати. Мир. Пов. І. 124.
Підштовхнути Cм. підштовхувати.
Спочин, -ну, м. = спочив.
Уриватися I, -ваюся, -єшся, сов. в. увірватися и урватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Отрываться, оторваться, вырываться, вырваться, обрываться, оборваться, перерываться, перерваться, прерываться, прерваться. Як ухо ввірветься, то й збан розіб'ється. Ном. № 7771. Одна (струна) вже й увірвалась. Шевч. 496. Батіг не нитка — не увірветься. Ном. № 1286. Урвався і рід Вишневецьких. Стор. МПр. 64. увірвався бас, увірвалася нитка, удка (кому). Прекратилась возможность. Ном. № 1830, 1831. Вже Терешкові ввірвалось нитка верховодити. Кв. Тоже значеніе имѣетъ выр.: уже йому ввірвалось. Ном. № 1831. розмо́ва увірвалася. Прекратился разговоръ. Мир. ХРВ. 10, 240. 2) Вырываться, вырваться. Я піймав його та й веду за руку, а він усе вривається од мене, все наче огинається, а далі вирвавсь і побіг. Александров. у. 3) Срываться, сорваться, упасть съ высоты. Беруться за руки колом і перекручуються, приспівуючи:... «держіться кріпко: як хто увірветься, тому не минеться», — а ж поки хто увірветься, — тоді знов. Грин. ІІІ. 110. А той, що сидів на трямку, як увірветься з того трямка! Рудч. Ск. І. 68. Як ти в мене ночував, то з полу ввірвався. Грин. ІІІ. 653.
Нас спонсорують: