Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

балакуватий
балакун
балакучий
балам! балам!
баламкати
баламут
баламута
баламутити
баламутка
баламутний
баламутно
баламутство
балан
баланда
баландати
баландіти
балахрестити
балачка
балбера
балберка
балберний
балберочка
балберочний
балбира
балда
балеґа
балець
бали
балик
балище
балія
балка
балмус
балок
балта
балтина
балу
балування
балувати
балух
балухатий
балухи
балуша
балхва
балцанка
баль
бальвувати
бальзанка
бальо
бальовий
бальога
бальок
балювання
балювати
балюра
балякати
баляки
баляндраси
баляндрасити
баляндрасник
баляс
баляси
балясник
балясниця
балясувати
бам-бам!
бамбара
бамбера
бамбиляти
бамбула
бамбулька
бамбух
бамкати
баналюки
банда
бандаж
бандажований
бандажувати
бандазка
бандазкований
банджюр
бандз
бандина
бандур
бандура
бандури
бандурка
бандурний
бандурник
бандуронька
бандурочка
бандуруватий
бандурчаник
бандурчанка
бандурчина
бандурша
бандурянка
бандурята
бандюра
банелюки
баник
банита
банити
банитися
банітувати
банка
банкас
банкет
банкрут
банкрутство
банкрутувати
банність
банно
баночка
банта
бантина
бантиня
бантувати
банувати
бануш
Викачати, -ся. Cм. викачувати, -ся.
Винести, -ся. Cм. виносити, -ся.
Гущо́вина, -ни, ж. = Гущавина. Драг. 184. МВ. І. 157. У гущовині зеленій зникне. МВ. І. 18.
Куцоребрий, -а, -е. О волѣ: съ двумя короткими ребрами, послѣдними къ заду. Волч. у.
Мру́кати, -каю, -єш, гл. Мурлыкать. Кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає з свого доброго талану. МВ. ІІ. 134.
Наплоди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Наплодиться, размножиться. У неї як пішли діти, так істино як сарани наплодилось. Г. Барв. 276. І наплодилось в тім болоті чортяк до врага. Рудч. Ск. І. 63.
Повивалювати, -люю, -єш, гл. 1) Вывалить (во множ.). 2) Высунуть (языки — о многихъ). Дванадцятеро левів роти пороззівляли, язики повивалювали. Мнж. 19.
Солома, -ми, ж. Солома. Ум. солімка, солімочка, соломка, соло́мочка. Аби оснівка, — потканнячко — солімка. Ном. № 7547.
Спрожогу нар. Неожиданно, сразу, вдругъ. Так і кинувсь на неї спрожогу. Мнж. 70.
Шпаркий, -а, -е. Прыткій, скорый, быстрый. Волынск. г. «Не сердься, чоловіче, за мою шпарку одповідь», — з жалем промовив січовик. Стор. МПр. 11.
Нас спонсорують: