Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

байдачний
байдачник
байдачок
байде!
байдиґи
байдики
байдикування
байдикувати
байдрак
байдуже
байдужен
байдужечки
байдужий
байдужість
байдужки
байдужливий
байдужливо
байдужний
байдужно
байдур
байка
байкарь
байкий
байковий
байло
байлова
байловка
байлога
байлувати
баймуд
байовий
байор
байорисько
байорка
байоро
байорок
байрак
байрака
байраченько
байрачний
байрачок
байсаміна
байстер
байстрюк
байстрюченя
байстрючка
байстрючок
байстря
байтала
байтало
байталуватий
байцарка
байчар
бак
бакаїстий
бакай
бакалійний
бакалійник
бакалійниця
бакалія
бакаль
бакаляр
бакалярство
бакалярський
бакан
бакати
бакаюватий
баки
бакир 1
бакир 2
бакирь
баклаг
баклажан
баклажка
баклажок
бакло
бакомпарт
бакун
бакуновий
бакунт
бакунтовий
бакунчик
бакуняка
бакуняр
бакханалія
бакхичний
бакша
бал
бала
балабаєчка
балабайка
балабан
балабанка
балабанський
балабій
балаболька
балабон
балабонити
балабонка
балабончик
балабошити
балабула
балабурка
балабух
балабуха
балабушка
балабушок
балагула
балагульський
балаґувати
балай
балакайло
балаканка
балакання
балакати
балакатися
балаки
балакливий
балаклій
балакня
Ґруля́нка, -ки, ж. Стебли и листья картофеля. Вх. Лем. 408.
Діво́ха, -хи, ж. = Дівуля.
Дува́нити, -ню, -ниш, гл. Дѣлить. Мкр. Г. 60. Орли грають, орли клекчуть, козака дуванять: чорні очі козацькії з лоба винімають. Морд. (Млр. л. сб. 112).
Дука, -ки, м. Князь, знатный господинъ, богачъ. ЗОЮР. І. 21. Пани й панята, дуки, княжата з'їхались труну провожати. К. Досв. 141. Аж ніхто не радиться, не поражається на славную Україну гуляти, тільки радяться три дуки сребраники до Насті кабашної меду да оковитої горілки підпивати: первий дука сребраника ніженьский Войтенко, а другий черніговський Попаденко, а трейтій Грицько Коломієць. Мет. 383.
Луди́на, -ни, ж. Одежда (одна штука). Вх. Зн. 33.
Недоумок, -мка, м. = недоум. Недоумки усе регочуть та гукають проти чоловіка мудрячого. К.
Покотити, -кочу, -тиш, гл. 1) Покатить. Покотив бублик — кіт ухопить. Г. Барв. 37. Вона його за ворота собаками випровадила, а по його сліду каменем покотила. Мет. 115. І гори покотив би. И горя мало. Мнж. 169. 2) Покатить, поѣхать, ринуться. На хмарі в Пафос покотила. Котл. Ен. V. 26. Сів на повозку і покотив у місто. Левиц. І. 446. Як та туча, куди луча, так і покотили. КС. 1882. ІV. 171. Пішло пожарище гулять степом: геть покотить і дим, і полум'я. Греб. 400. О водѣ: хлынуть. Маленька річечка, що так тихенько йшла, заклекотіла, заревла і через греблю покотила. Греб. 384. Cм. покочувати.
Пропрасувати, -су́ю, -єш, гл. Прогладить. Усісінький день пропрасувала.
Прореготати, -чу, -чеш, гл. Просмѣяться. Увесь вечір прореготали — так весело було.
Таточко, -ка, м. Ум. отъ тато.
Нас спонсорують: