Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бридуля
бридь
бридя
брижа
брижатий
бриженята
бриженятка
брижечка
брижик
брижитися
брижі
брижка
брижнастий
брижувати
брижуватий
бризка
бризкалка
бризкання
бризкати
бризкатися
бризкина
бризлелина
бризнути
бризнутися
бризь!
бризястий
брик!
брика
брикайло
бриканець
брикання
брикати
брикатися
брикливий
брикливість
брикнути
брикс
брикси
брику
брикун
брикуха
брикучий
брила
брилець
брилик
бриличок
брилів'є
брилка
брилкастий
брилочка
бриль
бриндза
бриндзити
бриндзя
бриндзяник
бриндзянка
бриндуватися
бриндуша
бриндюшки
бриніти
бринталик
бринтало
бринталь
бринчок
бринь!
бринькання
бринькати
бринькач
бринькнути
бринькотіти
бриньчати
бринявий
брись
брисько
брита
британ
британський
бритва
бритваль
бритвати
бритвочка
бритв'яний
брити
бритовка
бритовниця
бриця
брич
бричка
бришкання
бришкати
брівка
брівонька
брід
бріднявий
брідок
брідочок
бріх
бріхатий
бріхач
бріч
брова
бровань
бровар
броварія
броварний
броварник
броварниця
броварня
броварство
броварський
броварь
броварювати
броватий
бровеня
бровенятко
бровеняточко
бровина
бровиця
бровище
бровко
Гарматка, -ки, ж. Ум. отъ гармата.
Же́вжик, -ка, м. 1) Воробей. 2) Вѣтренникъ, вертопрахъ. Чортів жевжик. Ном. № 3256. Жевжики, що дівчат обдурювали. Кв. II. 421. Ум. жевжичок.
Забо́йство, -ва, с. Убійство. За ним злий діявол ходить, на гріх, на блуд, на забойство призводить. КС. 1894. IX. 442.
Небезпечний, -а, -е. Опасный. Плакали й тужили..., виряжали в далеку небезпешну дорогу. Левиц. І. 37.
Півть, -ти, ж. Большой кусокъ сала съ цѣлаго бока свиньи. Чтире півті солонини із них наробили. Гол. II. 507.
Прискригнути, -ну, -неш, гл. Прикрутить, поставить въ стѣснительное положеніе. Як прискригне, що ради не можно дати, то йдем помочі шукати.
Проклювати, -клюю́, -єш, гл. Проклевать. Гусак: «Одчини, луплене теля!» — «Не одчиню». — «Ну, носом проклюю11. Рудч. Ск. І. 40.
Розбовкати, -каю, -єш, гл. Раззвонить, разболтать.
Синюк, -ка, м. 1) Грибъ изъ породы Boletus. Радом. у. 2) = синиця 1. Вх. Пч. II. 13.
Храм, -му, м. 1) Храмъ, церковь. Летів Адам через божий храм. Ном. 2) Храмовой, престольный праздникъ. Скоро послі того був храм. На храм поз'їздилось багато знакомых. Рудч. Ск. І. 216.
Нас спонсорують: