Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бирувати
бирф
бирфи
бирь-бирь!
бирька
биря
бисаг
бискуп
бискуплянин
бискупство
бискупський
бискупщина
бистрень
бистрий
бистрина
бистриня
бистрити
бистриця
бистрінь
бистро
бистроводний
бистрощокий
бистря
бистряк
бистрянка
би-сь
бит
битва
бительня
битець
бити
битий
битися
битка
битливий
битниця
биття
бицінька
биць-биць!
бицька
бицю-бицю!
бицюня
биця
бич
бича
бичак
бичечок
бичий
бичик
бичина
бичисько
бичитися
бичище
бичівка
бичівник
бичка
бичня
бичова
бичовий
бичок
бичування
бичувати
бичуватися
бичусь
бичуш
бичушка
бишак
бишва
бишиха
бишки!
бияк
бі
біб
бібка
біблиця
біблія
бібля
бібник
бібок
бібр
бібула
бібулястий
біб'яшок
бівпушок
біг I
біг II
біга
бігавка
біганина
бігання
бігарь
бігати
бігатися
біглий
бігматися
бігнути
біговисько
бігом
бігота
бігти
бігун
бігунець
бігунка
бігунки
бігунці
бігунчик
бігуха
бігучий
бігучка
бігцем
бігці
бігчи
біґарь
біґос
біда
бідага
бідак
бідака
бідаха
бідацький
Бомба, -би, ж. 1) Бомба, ядро. Ой летить бомба з московського поля та посеред Січі впала. ЗОЮР. II. 256. 2) Дѣтск. церковь. Вх. Лем. 393.
Відщепити, -ся. Cм. відщепляти, -ся.
Гнити, гнию, -єш, гл. Гнить. — Хліб гниє. — «Гниє, бо є; оттоді погано було б, як би гнисти нічого було. Ном. № 14155. Варево гниє. Чуб. І. 10. Хата пусткою гниє. Шевч. 401. Гниє в неволі, у кайданах. Шевч. 606.
Князівство, -ва, с. Княжество.
Кпитися, кплю́ся, кпишся, гл. 1) Издѣваться. Ой знати, знати, хто з кого кпиться, здалека сідає, вкосом дивиться. Гол. І. 314. Ледащиця з мене кпиться, — мені соромота. Н. п. 2) Жеманиться. Не кпш'я, сванечко, не кпися: візьми чарочку, напийся. Мет.
Кумонька, кумочка, -ки, ж. Ум. отъ кума.
Подивувати, -вую, -єш и подивуватися, -вуюся, -єшся, гл. Удивиться. Ніхто й не подивує. ХС. VII. 423. А ти, боярине, не подивуй, іди собі инчую пошлюбуй. Н. п. Подивувався Іван такій жадобі сестриній. Рудч. Ск. І. 136.
Похарчувати, -чую, -єш, гл. 1) Покормить нѣкоторое время (людей), постоловать. 2) Накормить. Тра похарчувати чоловіка, тра й скотині його щось дати їсти. О. 1862. VI. 97. Він їх файно приймив, похарчував. Гн. І. 81.
Хрупотява, -ви, ж. Хрустѣніе, трескъ. У саду хрупотява така, шо аж сад тріщить. Грин. II. 349.
Чуркало, -ла, с. = джерело. Шух. І. 111. 76.
Нас спонсорують: