Бігнути, -ну, -неш, гл. = бігти. Бігнуть, пливуть човенцями.
Клячшик, -ка́, м. = кляч.
Колопенник, -ка, м. Конопельник.
Кропівник, -ка, м. У гуцульскихъ древорубовъ: рабочій, поливающій водой деревянный желобъ, но которому съ горы внизъ спускается дерево.
Могори́чити, -чу, -чиш, гл. Угощать для какой-нибудь цѣли, располагать въ свою пользу угощеніемъ. Треба прохати сусідів... та ще й могоричити. Могоричив, могоричив, поки сказав.
Обкошувати, -шую, -єш, сов. в. обкоси́ти, -шу́, -сиш, гл. Скашивать, скосить вокругъ. Траву коси, а пеньки обкошуй.
Поворозка, -ки, ж. 1) Шнурокъ, бичевка. В кунтуші з срібними китицями і поворозками. 2) Ленточка для завязыванія очіпка. Также тесьма для завязыванія передника, юбки. Ум. поворозочка.
Покотити, -кочу, -тиш, гл. 1) Покатить. Покотив бублик — кіт ухопить. Вона його за ворота собаками випровадила, а по його сліду каменем покотила. І гори покотив би. И горя мало. 2) Покатить, поѣхать, ринуться. На хмарі в Пафос покотила. Сів на повозку і покотив у місто. Як та туча, куди луча, так і покотили. Пішло пожарище гулять степом: геть покотить і дим, і полум'я. О водѣ: хлынуть. Маленька річечка, що так тихенько йшла, заклекотіла, заревла і через греблю покотила. Cм. покочувати.
Посохнути, -ну, -неш, гл. Высохнуть. Земля посохла була — от він її змочив. Инше насіння, посходивши, посохло.
Сорокатий, -а, с. = строкатий.