Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безладно
безлапий
безлистий
безлистявий
безличний
безличник
безлік
безлісий
безлісся
безлітний
безлітній
безліч I
безліч II
безлічно
безлуский
безлюддя
безлюдень
безлюдний
безлюдник
безлюдніти
безлюдно
безлюдувати
безлюдько
безмаль
безмастий
безматень
безматерній
безматній
безматок
безмежний
безмежність
безмін
безмір
безмірний
безмірно
безмір'я
безмісячний
безмлив'я
безмовий
безмовний
безмовно
безмозкий
безна
безнадійний
безнадійність
безнадійно
безнадія
безнапасний
безнапасно
безнащадний
безневинний
безневинність
безневинно
безнемірний
безнемірно
безногий
безносий
безносько
безоборонний
безоборонність
безодголосний
безодголосно
безодмовний
безодмовність
безодрадісний
безокий
безосновний
безостий
безосяжний
безощадний
безощадність
безощадно
безпалок
безпальчий
безпам'ятний
безпам'яття
безпам'ятько
безпарий
безпашпортний
безпека
безпереводний
безпереводно
безперемінно
безпересталь
безперестанку
безперестанно
безперестану
безперестанці
безперестань
безпереч
безперечний
безперечність
безперечно
безперий
безпечати
безпечен
безпечити
безпечне
безпечний
безпечність
безпечно
безпешний
безпешність
безпешно
безписьменщина
безпиття
безпідставний
безплатний
безплатній
безплемінний
безподобний
безпомочний
безпомошний
безпосажна
безпосередний
безпосередність
безпотрібний
безпотрібно
безпоясниця
безправний
Блощиця, -ці, ж. Клопъ. Ладона сплющив як блощицю. Котл. Ен. VI. 27. Ум. блощична.
Відклінщина, -ни, ж. Прощальный пиръ: а) по случаю выхода ученика отъ мастера-кобзаря; б) по окончанія свадебных празднествъ (въ субботу). Чуб. IV. 580.
Іговник, -ка, м. Игольникъ. Шух. І. 284, 154.
Канцур, -ра, м. Отрепье, кусокъ. До канцура. До остатка, дочиста, до конца, совершенно. Витоптала бісова душа увесь овес до канцура. Черном. Онучи чвахтили, хоч викрути, — до канцура помочились. Покрали усе до канцура. Забув усе до канцура. Черк. у. Ум. канцурок. Так той меч на канцурки і розскочивсь. Мнж. 10.
Кривдний, -а, -е. Обидный, несправедливый. Цінування, складене українським народом Москві і москалям, не повинно бути кривдне за-для Москви. Левиц. І. (Правда, 1868, 449).
Куна, -ни, ж. 1) Куница. Да поїдем, брате, у чистеє поле, у чистеє поле куну ловити. Чуб. III. 283. 2) мн. Куній мѣхъ. Укривайся, зятю, укривайся кунами і соболями, дорогими суконьками. Макс. Не в дорогих кунах (т. е. по карману). Ном. 3) Пробой у дверей. По сій мові замки пудові у дверей забряжчали, і засови у кунах залізні важкі завищали. К. МБ. XII. 278. Въ Камен. у. въ этомъ значеніи только Ум. кунка. 4) Желѣзная скобка, прибитая въ церковномъ притворѣ на шалнерѣ, — въ нее вкладывалась и запиралась потомъ рука женщины, отбывавшей это позорное наказаніе за проступки противъ нравственности. Перше була купа... в бабинці, до которої припинались покритки, поки вся служба одійде. Се робилось в шість неділь після родин. Чуб. VI. 20. Пріська Чирячка не раз сиділа в куні. Кв. II. 87. Иногда — вообще мѣсто ареста, тюрьма. К. ЧР. 424. 5) У кубанскихъ пастуховъ овецъ: посуда для жира. О. 1862. V. Кух. 37. Ум. кунка, куночка. Вчора звечора та порошенька пала, а опівночі куночка походила. Мет. 123.
Перевертом нар. Кувыркомъ, вверхъ дномъ. Як прийде мій додому, так усе й піде перевертом по хаті. Екатер. у. І в них перевертом усе перевернулося. Г. Барв. 176.
Роспростирати, -ра́ю, -єш, сов. в. роспросте́рти, -стру, -реш, гл. 1) Распростирать, распростереть. Так щедрі руки роспростер благий Господі, над нами. К. Псал. 233. 2) Распространять, распространить. Освіту народню скрізь роспростер. К. (О. 1861. II. 228).
Скопковий, -а́, -е́ ? Як дружко ж нести попові здумав перепієць, то Тарас сунув на його скопковий червінець. Мкр. II. 37.
Слизький, -а, -е. Скользкій. Погода не тая, дорога слизькая. Чуб. V. 766. Зогнав на слизьке. Поставилъ въ затруднительное положеніе. Ном. № 4183., Ум. слизькенький, слизенький. Тепер ніченька темненька, дорога слизенька. О. 1862. IV. 25.
Нас спонсорують: