Жило́, -ла́, с. = жало.
Зринати, -на́ю, -єш, сов. в. зо(і)рнути, -рну, -не́ш и зринути, -ну, -неш, гл.
1) Выплывать, выплыть на поверхность воды, вынырять, вынырнуть. Уже ж сьому синьому каменю на верх не зринать, а павиному піру на дно не тонуть. Утоплений сам зринув.
2) сов. в. Спрыснуть, сорваться, выскользнуть. Покинути відьму тим очкуром, — допіру не втече вона... з очкура не зрине. Колесо зірнуло. Кінь з недоуздка зірнув.
Матюка́ти, -каю, -єш, сов. в. матюкнути, -ну, -не́ш, гл. Ругать(ся), выругать(ся) по матери.
Натоплювати, -люю, -єш, сов. в. натопити, -плю, -пиш, гл.
1) Натапливать, натопить. Натопи хату.
2) Расплавливать, расплавить (о металлѣ), натапливать, натопить (о жирѣ, салѣ).
Незмірно, нар. Неизмѣримо; безъ мѣры. Дай горівки незміренне, бери грошей незліченне.
Примулина, -ни, ж. Нанесенный водою илъ.
Прицілятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. прицілитися, -люся, -лишся, гл. Прицѣляться, прицѣлиться.
Середопістя, -тя, с. Крестопоклонная недѣля.
Ушко, -ка, с.
1) = вушко.
2) мн. Пельмени, родъ вареничковъ съ мясомъ въ супѣ.
Щепільник, -ка, м. = щепій. Він росказував се прилюдно. Там був тоді й щепільник, той, що віспу щепить.