Зво́нпити, -плю, -пиш, гл. Оробѣть, пасть духомъ, смутиться, потерять надежду. Пандар погибель бачив брата, злякався, звомпив, замішавсь. Не звомпив же й січовик, на п'ядь не одступив і сміло дивиться чоловікові в вічі. Всюди про козацьке щастє звонпили.
Легат, -та, м. Легатъ. Ієзуїт Посевин, легат папський, перший начав Унію в Україні.
Лилія́с, -су, м. Раст. Схилився кущ роскішний лиліясу. Кущ лиліясу і троянди два кущі.
Метани́на, -ни, ж. Суета. Настала після сього велика метанина по селу.
Мудра́ція, -ції, ж. Мудренность, замысловатость, искусство. А ми втнемо рукавця і нові, хиба мудрація велика.
Потягти, -гну, -неш, гл. 1) Потянуть. Потягни за кінець, то воно й роз'яжеться. Потягни ломаку до себе. 2) Потащить, повезти. Тут, брате, коні не потягнуть. 3) Потащиться, пойти. Де ж Ярема? Взявши торбу, потяг у Вільшану. Потяг за ворота. 4) — за ким. Взять чью сторону. За нас руку потяг. 5) Cм. потягати 2, 3.
Роскачати Cм. роскачувати.
Рукавча, -чати, с. Рукавчикъ. І маленькі рукавчата шовком вишивала. Вишивані рукавчата мають.
Скорух, -ха, м. Дерево рябина.
Смикатися, -каюся, -єшся, одн. в. смикнутися, -кнуся, -нешся, гл. 1) Дергаться, дернуться, рваться, рвануться. Чорт — аж лава тріщить — смикається. Поли смикнеться, аж не можна встати. Смикнулося нести, да, ба! вага не в силу. 2) Тольк. несов. в. ? Взадъ и впередъ ходить.