Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

білогрецький
білогривець
білогривий
білогруд
білогрудець
білогрудий
білогрудик
білогрудчик
білогубий
білогузка
білозерець
білозір
білозірець
білозірка
білозор
білозорець
білозорий
білозубий
білок
білокопитий
білокост
білокрилець
білокрилий
білолиций
білоніг
білоніжка
білоногий
білоок
білоплечий
білорів
білоріпа
білорогий
білорукий
білорум'яний
білоручечка
білоручка
білослива
білотарчик
білотурка
білоусий
білохатий
білохвостий
білочка
білочник
білошка
білток
білування
білувати
білуватий
білуватися
білуга
білужий
білужина
білуха
білченя
білш
біль I
біль II
біль III
більмак
більмач
більмачок
більмо
більмовий
більовий
більчок
більш
більшати
більше
більший
більшина
більшити
більшість
білюга
білюх
білющий
біля
білявий
білявина
білявиця
білявіти
білявка
білявша
біляк
біляний
білянка
біляр
білястий
білячий
бім-бім!
бімбувати
бір I
бір II
біржа
біржак
біржаник
біржовик
бірмак
бірник
бірок
бірувати
бірше
біс
бісдерево
бісеня
бісик
бісиний
бісів
бісіянський
біскуп
бісма
бісний
бісновистий
біснуватий
біснуватися
бісовський
бісовщина
бісота
бісурка
бісурман
Безпальчий, -а, -е. Безпалый. Аф. 297.
Бич, -ча, м. 1) Палка. КС. 1883. IV. 773. Не біжить собака від калача, але від бича. Чуб. І. 279. Добрий бич запарив. Мнж. 105. 2) Било, короткая часть цѣпа, которою молотятъ. Киї запорожські — палічча не дуже довгі, неначе бичі у ціпів. Стор. II. 193. 3) Часть сукновальнаго песта, при помощи которой онъ поднимается. Мик. 481. Ум. бичик.
Важіння, -ня, с. Взвѣшиваніе. А бодай його з таким важінням, що тілки вгайка, а не робота! Залюбовск.
Вечерниці, -ць, ж. мн. 1) Вечернія собранія молодежи. Ей, стережися тих вечерниць, як мати тебе від вогню стерегла. Ном. № 12560. 2)душисті. Раст. Hesperis matronalis L. ЗЮЗО. І. 125. Ум. вечернички, вечерниченьки.
Косцяний, -а́, -е́ = кістянийНа тобі костяного зуба, а мені дай залізного. Рудч. Ск. Баба-Яга — косцяна нога. Ном. № 241.
Кубка, -ки, ж. Деревянная посуда для бриндзи. Вх. Зн. 30.
Мазе́пин, -на, -не., м. Принадлежащій мазеп'ѣ. Ном. № 3570.
Помоцуватися, -цу́юся, -єшся, гл. Силиться, натужиться, дѣлать усилія нѣкоторое время. Як би в що задніми ногами впертися, та так би й вистрибнув; а так помацується помацується і бовтне (в воду). Св. Л. 96.
Терес, -су, м. Раст. Rhamnus cathartiса L. Анн. 293.
Шаріти, -рію, -єш, гл. Краснѣть, рдѣть.
Нас спонсорують: