безцін
Безцін, -ну, м. = безцінь. Чаще съ пред.: за безцін. Хоть продаси часом для потреби і останній хлібець, до за безцін.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 47.
Том 1, ст. 47.