Аву́рр! меж., выражающее ворчаніе собаки. Прийшовши вона (лисичка) взяла ту торбу з сучкою, підкине її догори дручком..., до тая сучка: «авурр!»
Мужи́к, -ка́, м. 1) Простолюдинъ, мужикъ. До панів пан, а до мужиків мужик. 2) Мужъ. Жінка-голубочка пече млинці з полубочка, а мужик, щоб здоров, більш муки намолов. Ум. мужичо́к. Хоч у мене мужичок з кулачок, а я таки мужикова жінка. Ув. мужичище. А той мужичище взявся за бочище.
Огоня, -ні, ж.
1) Обгонъ, объѣздъ плугомъ или раломъ при паханьѣ нивы отъ периферіи къ серединной линіи.
2) Участокъ земли, занимаемый работникомъ при паханіи такого рода. Орати в огоню. Як доореш цю огоню, то випрягай воли.
Опалачка, -ки, ж. Корытце, посуда въ которыхъ палають зерно.
Поснядіти, -дію, -єш, гл. О творогѣ: испортиться. Сир поснядіє, як його не посолиш.
Потоншати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться тоньше. То людина схудне, а дерево не потоншає.
Сходити 1, -джу, -диш, гл. 1) Восходить. Сонечко не сходить. По двору ходить — як зоря сходить; по сінцях ходить — як зоря сходить. 2) Всходить. Тяжко сходити на гору. 3) Всходить (о посѣвахъ, тѣстѣ). Ярина добре сходить. 4) Сходить, спускаться. Сльози її аж на сей світ сходять. 5) Исходить, истекать. Як я по матері журилась! Було слізьми схожу. А вже ж мої карі очі слізоньками сходять. 6) Подходить. Ближче вхожу, — жінок бачу. 7) Уходить. Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить.... Вже до воріт, за двір. Сходьте з хати усі, шоб ні одної душечки при мені не було. 7) Выходить, истрачиваться. У його на сі зілля сила грошей сходила. Горілки на їх багато сходить.
Тертиця, -ці, ж. Доска. Ум. терти́чка, терти́ченька, терти́чечка.
Угнавіти, -вію, -єш, гл. = угнати.
Шпаченько, -ка, м. Ум. отъ шпак.
