Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бубнарь
бубник
бубнило
бубнити
бубній
бубніти
бубнувати
бубнявий
бубнявіти
бубовник
бубон
бубона
бубонець
бубоніти
бубончик
буботати
бубусі
бубух!
бубухнути
бувалець
бувалий
буваличі
бувало
бувальщина
буван
буванець
буваніти
бувати
бугаєць
бугаїв
бугай
бугайкуватий
бугайок
бугайчик
бугало
бугаш
бугаювати
бугаяка
бугаячий
бугила
буглав
бугор
бугу!
буґа
буда
будак
будара
бударажити
буддень
буде
буденний
будженина
буджениця
будз
будзина
будзьок
будзя
будимир
будинковий
будинок
будити
будитися
будище
будівля I
будівля II
будівник
будівництво
будівничий
будка
будний
будник
будників
будниченя
будничка
будніти
будова
будовник
будовця
будочка
будра
будування
будувати
будуватися
будучина
будущий
будущина
будчаний
будчик
будчина
будько
будь-лі
будяк
будячина
будячище
будячок
будяччя
буєн
бужанина
буждеревен
буждиґарня
бужениця
бужина
буз
буза
буздерево
буздигарня
бузина
бузинина
бузинка
бузинник
бузиновий
бузівок
бузів'я
бузімок
бузковий
бузлук
бузний
бузник
бузничний
бузничок
Баркан, -на, м. Досчатый заборъ, то-же, что и паркан. Грин. II. 180. Золотий сад і золотим барканом обгорожений. Рудч. Ск. II. 94. З одного боку двора коло баркана росли рядомъ тополі. Левиц. Пов. 21. Ум. баркинчик. Ув. барканище.
Бракувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Пренебрегать, отбрасывать. Єден бракує, другий пакує. Фр. Пр. 116. 2) безл. Недоставать. Коли у тебе бракує того насіння, позич його. Стор. МПр. 24. Чого вам бракує, то си докупіт. Фр. Пр. 116.
Вутінка, -ки, ж. Ум. отъ вутка.
Глистяк, -ка, м. Раст. Solarium dulcamara L. ЗЮЗО. I. 167. Cм. глистник.
Дьор, -ру, м. Въ выраженіи: дьо́ру да́ти. Удрать. Кв.
Подобенство, -ва, с. = подоба 3. Чи подобенство, брате, тебе рубати? ЗОЮР. І. Чи подобенство, мій брате, щоб я своє добро турецьке на шляху покидав? АД. І. 114. Не подобенство также: не возможно. Привіз до двора на тік і вивернув, бо не подобенство було скинути порядно в стоги за один день. Гн. II. 167.
Подохнути, -немо, -нете, гл. Издохнуть (о многихъ). Коли прилетіло дві вороні та зачали клювать та й подохли. Рудч. Ск. II. 181.
Покатувати, -ту́ю, -єш, гл. Подвергнуть истязанію, помучить. Ой, ой він мене... покатує. Чуб. V. 617.
Тирво, -ва, с. = тирло 3. Шух. I. 23.
Штанькуватий, -а, -е. = штанатий. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Нас спонсорують: