Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бубнарь
бубник
бубнило
бубнити
бубній
бубніти
бубнувати
бубнявий
бубнявіти
бубовник
бубон
бубона
бубонець
бубоніти
бубончик
буботати
бубусі
бубух!
бубухнути
бувалець
бувалий
буваличі
бувало
бувальщина
буван
буванець
буваніти
бувати
бугаєць
бугаїв
бугай
бугайкуватий
бугайок
бугайчик
бугало
бугаш
бугаювати
бугаяка
бугаячий
бугила
буглав
бугор
бугу!
буґа
буда
будак
будара
бударажити
буддень
буде
буденний
будженина
буджениця
будз
будзина
будзьок
будзя
будимир
будинковий
будинок
будити
будитися
будище
будівля I
будівля II
будівник
будівництво
будівничий
будка
будний
будник
будників
будниченя
будничка
будніти
будова
будовник
будовця
будочка
будра
будування
будувати
будуватися
будучина
будущий
будущина
будчаний
будчик
будчина
будько
будь-лі
будяк
будячина
будячище
будячок
будяччя
буєн
бужанина
буждеревен
буждиґарня
бужениця
бужина
буз
буза
буздерево
буздигарня
бузина
бузинина
бузинка
бузинник
бузиновий
бузівок
бузів'я
бузімок
бузковий
бузлук
бузний
бузник
бузничний
бузничок
Досоло́джувати, -джую, -єш, сов. в. досолоди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Добавлять, добавить сладкаго куда нибудь.
Зва́бити Cм. звабляти.
Кабутати, -та́ю, -єш, гл. Бросать палку такъ, чтобы она ударялась о землю то однимъ, то другимъ концомъ.
Квасок, -ску, м. Ум. отъ квас. 1) Квасокъ. 2) Щавель. 3) Родъ кушанья. Варють борщі, локшину, квасок. Кв. 4) Раст. Rumex acetosella. Вх. Пч. І. 12.
Крити, крию, -єш, гл. 1) Крыть, покрывать, укрывать. Коли стидаєшся, то крий решетом голову. Ном. № 3200. А тепера (листонько) падаєш, земленьку криєш. Крити хату. 2) Скрывать. Криє від матері свою лиху годину, щоб не вразити її серця. Мир. Пов. II. 88. 3) Сохранять, защищать. Преимущественно въ выраженіяхъ, обращаемыхъ къ Богу и святымъ. Нехай Бог криє! Г. Барв. 310. крий, боже! Сохрани Богъ! Избави Богъ! Не дай Богъ! Часто употребляется въ значеніи: очень сильно. По небу хмари скрізь погнало, і вітер по землі, крий Боже, заревів! Греб. 376. Так важко зітхнула, що крий Мати Божа! Кв.
Лю́дки́, -ків, мн. ум. отъ люде.
Наділя́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. наділи́ти, -лю, -лиш, гл. Снабжать, снабдить, давать, дать кому что, одарять, одарить. Я здобула (картоплі) аж із Батурина та й добрим людям наділила. Г. Барв. 419. Зроби мені коробочку солом'яну, дак я тобі наділю в'юнів і карасів. Г. Барв. 502. Я тебе, сестрице, покриваю, щастям з долею наділяю. Грин. III. 489. Усе добре, чим наділя Господь чоловіка. Стор.
Настромлювати, -млюю, -єш, сов. в. настроми́ти, -млю́, -миш, гл. Натыкать, наткнуть, надѣвать, надѣть. Одинчика убили і настромили на віху його козацькую головку. Котл. Ен. V. 61.
Обашпорити, -рю, -риш, гл. Нащупать, отыскать.
Слідити, -джу́, -диш, гл. Идти слѣдомъ; оставлять слѣдъ; слѣдить. Що ви тут слідите? Трава усяка є в садку. Канев. у. За нею ходив ґречний молодець, слідив-прослідив аж до світлоньки. Чуб. III. 315.
Нас спонсорують: