Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Верінка, -ки, ж. = вереня. Лягають спати, а вкриваються сіраками чи якою верткою. Шух. І. 216.
Гана, -ни, ж. Порицаніе, безчестіе, поношеніе, стыдъ. Желех. задавати, зробити гану. Хулить, охулить.
Дрімлю́чий, -а, -е. Сонливый, расположенный къ дремотѣ.
Льох, -ху, м. 1) Погребъ, подвалъ. Стор. МПр. 72. Льох був серед двору. Грин. II. 155. Двір гарний з рубленою хатою, коморою, льохом і садком. Котл. Н. П. 356. Піди до льоху, до корови, та швидче! Шевч. 132. 2) Яма, пещера; подземелье. Як з ним побігла на охоту, та грім загнав їх в темний льох. Котл. Ен. І. 25. Ярема з Лейбою прокрались аж у будинок, в самий льох; Оксану вихопив чуть живу Ярема з льоху. Шевч. 189.
Міцноси́лий, -а, -е. Сильный, крѣпкій. Вона знала, що у неї не такий міцносилий голос. Левиц. І.
Обніжжя, -жя, с. 1) Часть стола подъ крышкой, въ которой находятся выдвижные ящики. Вх. Зн. 42. 2) Цвѣточная пыль у пчелы на ногахъ, Липов. у.
Попрямувати, -му́ю, -єш, гл. Пойти напрямикъ, направиться. Гапка потягла в хату, а Іван попрямував до клуні.
Умерчик, -ка, м. = умерлець. Желех.
Хрестильниця, -ці, ж. 1) Купель для крещенія дѣтей. 2) Сосудъ со святой водой, стоящій въ домѣ, — въ этой водѣ омочаютъ пальцы. Гн. II. 93.
Швея, швеї, ж. = швайка 6. Вх. Пч. II. 18.
Нас спонсорують: