А́зик, -ка, м. Ум. отъ аз.
Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Жалосливий, жалосливо = жалісливий, жалісливо.
Жирої́д, -да, м. Кровопійца, живодеръ. Нівечили мене прокляті жироїди, поки не виперло з мене духу.
Завго́рювати, -рюю, -єш, сов. в. завго́рити, -рю, -риш, гл. 1) Причинять, причинить горе, непріятность. Та хоч бий себе, хоч ріж, — сим нікому не завгориш. 3) Переносн. запрещать, запретить. Нехай брешуть: людім не завгориш.
Затя́г, -гу, м. Навербованный отрядъ войска. Ой деж твої, пане Саво, битії таляри, що їх набрав по Вкраїні водячи затяги!
Канупер и канупір, -ру, м. 1) Калуферъ, Tanacetum balsamita. З-за плота виглядали чорнобрівчики, васильки і канупер. 2) канупирь пільний. Раст. Salvia pratensis. Ум. кануперець.
Позорювати, -рюю, -єш, гл. Вспахать (во множествѣ).
Притяжа, -жі, ж. Жердь, привязывающаяся сзади стельваги для пристяжныхъ лошадей.
Руснак, русняк, -ка, м. = русин.