Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бейла

Бейла, -ли, м. Дурачина, остолопъ, болванъ. Бердич. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 48.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЙЛА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЙЛА"
Гурма́нка, -ки, ж. 1) Большой комокъ овечьяго сыру. Желех. Вх. Зн. 12. 2) = Гуска 2. Желех.
Започи́ти, -чи́ну, -неш, гл. Отдохнуть.
Збу́тяно нар. Сбыто съ рукъ. Продав, аби збутяно. Н. Вол. у.
Набри́днути Cм. набридати.
Оружний, -а, -е. Вооруженный. Одбиваючи од нас ворогів наших, не з кого, як із нас же, вони оружний люд набірали. K. (О. 1861. II. 227).
Половіти, -вію, -єш, гл. Желтѣть (о хлѣбахъ). Із-за гори вітер віє, жито половіє. Чуб. V. 169. Округи мене то жито половіє, а купка льону голубо цвіте. МВ. І. 14.
Понатомлювати, -люю, -єш, гл. Утомить (многихъ).
Приновити, -влю́, -ви́ш, гл. Обновить.
Прокачати, -ча́ю, -єш, гл. Прокатать извѣстное время (бѣлье).
Скорні мн. = скірні. (Cм. скірня). Гол. Од. 77.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЙЛА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.