Гамірка, -ки, ж. Низкая деревянная ручка въ большой пилѣ, которой распиливаютъ дерево на доски.
Гризь! I меж. Выражаетъ грызеніе. Маня і справді, мов мишка, вхопила двома полюшками ядерце, мов та лапками, і гризь його!
Золотіти, -тію, -єш, гл.
1) Блестѣть какъ золото. На токах золотіють скирти. Глина така жовта, аж золотіє.
2) Обогащаться. Доля йому щиро служила, — так і золотів, так і золотів.
Корсатка, -ки, ж.
1) Раст.? 2) — гірська. Рас. Hieratium aurantiacum.
Ляши́ти 2, -шу́, -ши́ш, гл. 1) Разбить огородъ на грядки. 2) Дѣлать знаки на полѣ, чтобы не было обсѣвокъ.
Потурбувати, -бу́ю, -єш, гл. Побезпокоить. Дід потурбує свою старість.
Рабунок, -нку, м. 1) Грабежъ. Ідуть турки на рабунки. 2) Награбленное имущество, добыча. Як то вони в татар рабунки пооднімають і як мають їми дуванитись.
Раяти, -раю, -єш, гл. Совѣтовать. Мені раяли, щоб я поїхав на три раки у Січ.
Суслик, -ка, м.
1) Сусликъ.
2) Сортъ баранковъ. Ум. сусличок. Суслички-бублички.
Уриватися I, -ваюся, -єшся, сов. в. увірватися и урватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Отрываться, оторваться, вырываться, вырваться, обрываться, оборваться, перерываться, перерваться, прерываться, прерваться. Як ухо ввірветься, то й збан розіб'ється. Одна (струна) вже й увірвалась. Батіг не нитка — не увірветься. Урвався і рід Вишневецьких. увірвався бас, увірвалася нитка, удка (кому). Прекратилась возможность. Вже Терешкові ввірвалось нитка верховодити. Тоже значеніе имѣетъ выр.: уже йому ввірвалось. розмо́ва увірвалася. Прекратился разговоръ. 2) Вырываться, вырваться. Я піймав його та й веду за руку, а він усе вривається од мене, все наче огинається, а далі вирвавсь і побіг. 3) Срываться, сорваться, упасть съ высоты. Беруться за руки колом і перекручуються, приспівуючи:... «держіться кріпко: як хто увірветься, тому не минеться», — а ж поки хто увірветься, — тоді знов. А той, що сидів на трямку, як увірветься з того трямка! Як ти в мене ночував, то з полу ввірвався.